Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 37

викликає різку інтоксикацію організму і важке запалення

легенів. А у вашої дочки делікатний організм, слабо роз-

винута грудна клітка і треба на це зважити, – радив лікар,

виписуючи медичні препарати, які негайно треба придбати

в аптеці. – А як виникне якась незвична ситуація, то тут же

викликайте «швидку» повторно.

– Розумію, – каже мати. – Будемо надіятись, що не буде

в неї ніяких ускладнень, адже вона за своє життя лише двічі

перехворіла гострим респіраторним захворюванням, і ми

навіть не зверталися до лікарів за допомогою.

Пішов лікар, а мати каже Юркові:

– Бери рецепти і біжи до аптеки, але дорогою не барись.

Леся мовчала, а лише на віях появилися сльози, і вона тут

же витерла їх рукавом.

Дорогою до аптеки Юрко згадав минуле: щастя в житті

не зазнав, одні клапті нелегких прожитих літ і нічого світ-

лого в них не було. Здавалося, що його доля десь бродить і

не може його знайти, а це ж так легко в наш час розшукати

людину, де б вона не перебувала.

Поки приніс ліки, мати вже напоїла дочку чаєм з липо-

вого цвіту, малини. Вона дивилася на Лесю крізь сльози і

пішла в іншу кімнату, щоб там ніхто не чув її плачу. Юрко

сидів біля Лесі і щось їй розказував, а вона не спускала з

нього очей. Їй здавалося, що ще ніколи він не був такий ніж-

ний і чарівний, як сьогодні. Юрко тримав її за руку і шеп-

тав якісь слова з недавно прочитаної поетичної книжки. Так

тривало півгодини і вона заснула.

– Надягни маску, бо ще й ти захворієш, – каже Лесина

мати.

63

– У мене імунітет до грипу, бо два роки тому перехворів.

Вона запримітила, що Юрко дуже засумував, замис-

лився і їй стало стидно дивитися йому в очі, бо так довго не

вірила у щирість його безкорисливої допомоги. Сіла біля

нього, але він ніяк не зреагував на неї, перебуваючи в жур-

ливій задумі, навіть не чув, що вона щось говорить до нього.

Враз ніби очуняв зі сну і, взявши її руку, притулив до своїх

грудей. Вона відчула биття його серця, і ніжно притулилась

до нього, щоб приховати набіглі сльози.

Прийшов чоловік, і приніс якісь ліки, що придбав у ще

одній аптеці. Поміряли температуру тіла. Гарячка втриму-

валась і під вечір Леся прокинулася й почала марити. Їй

здалося, що до неї прийшла фея з темного лісу і кличе туди,

а Юрко чомусь її не відпускає, боїться, бо там волохаті вед-

меді, зубасті вовки, хитрі лисиці можуть її з’їсти.

– То правда, Юрчику, що ти боїшся, аби я не пішла з

нею?

– З ким? – не зрозумів Юрко про кого вона питає.

– З лісовою чарівницею, яка кличе мене, щоб я йшла до

лісу, в який ти мене колись возив. Там добра чаклунка хоче

мене врятувати від смерті.

– Це тобі приснилось і дуже добре, що маєш приємні

сни, – каже Юрко, а сам аж тремтить, бо бачить, що Леся

згоряє на очах. Він так злякався, що велів матері, аби поста-

вила їй крапельницю, як то радив лікар.

– Зараз же поставлю крапельницю і ще раз викличемо

«швидку», – сказала мати і взялася до роботи.

Чоловік уже пізнім вечором покликав до хворої дочки

лікаря-інфекціоніста.

– Варто було б її госпіталізувати в інфекційне відді-

лення, бо поки що ускладнень нема, а є виражена інтокси-