Читать «Досить Катрін» онлайн - страница 106

А потім, після виснажливої перерви, я зустрів Катріну № 16 на даху готелю в Нюарку, Нью-Джерсі, під час академічного десятиборства у жовтні в одинадцятому класі, й у нас був найбурхливіший роман, який тільки можна було мати за чотирнадцять годин академічного десятиборства, досить сказати, що якось ми виштовхали з номера її сусідок, щоб безперешкодно кохатися, але потім, коли я закінчив десятиборство з дев’ятьма золотими медалями — усне мовлення завалив, — вона порвала зі мною під тим приводом, що вдома у Канзасі в неї є хлопець і вона не хоче його зраджувати, отож я автоматично ставав першим у черзі на зраду.

З Катріною № 17 я познайомився — не брехатиму — в інтернеті, у січні наступного року, вона носила сережку в носі та мала надзвичайно дивовижний словник, яким послуговувалась, розповідаючи про інді-рок, — до речі, одним зі слів, значення якого я спочатку не знав, було оце «інді» — мені подобалось слухати її розповіді про музику, і якось я допомагав їй фарбувати волосся, але через три тижні вона порвала зі мною, бо я був типу емоботан, а вона шукала емокора.

Хоч я й не люблю використовувати слово «серце», хіба що в буквальному сенсі, маючи на увазі орган-насос для перекачування крові, але сміливо стверджувати, що Катріна № 18 розбила мені серце, бо я кохав її безмежно з тієї самої миті, як побачив на весняних канікулах на концерті, куди мене привів Гассан; це була маленька палка жінка, яка ненавиділа, коли її називали дівчиною, і вона любила мене, і спочатку мені здавалось, що вона розуміє моє жахливе відчуття незахищеності, отож я плекав надії, мов дурень, і писав їй екстравагантно довгі та болісно-філософські мейли, а тоді вона покинула мене через імейл після двох тільки реальних побачень і чотирьох реальних поцілунків, після чого я заходився писати їй екстравагантно довгі та болісно-філософські мейли.

А всього через два тижні після цього до моїх дверей прийшла Катріна № 1 і вже скоро стала К-19, і вона була хорошою дівчиною з добрим серцем, що любила допомагати людям, і вона стала першою, хто запалив моє серце таким вогнем, — Господи, я тепер не можу зупинитись із цим словом, — але вона була мені так потрібна, і її ніколи не було досить, і вона була непослідовною, і її непослідовність з моїм почуттям небезпеки — це було жахливе поєднання для нас обох, та все ж я кохав її, бо я все поставив на неї, поклав усі яйця в один кошик, і через 343 дні мене залишили з порожнім кошиком і безкінечно болючою діркою всередині, але зараз я відчуваю, що буду згадувати її як хорошу людину, з якою мені було добре, доки ми обоє не зіпсували ситуацію так, що вже не виправиш.

І мораль цієї історії така, що ти пам'ятаєш не те, що сталося. Те, що ти пам’ятаєш, стає тим, що сталося. І друга мораль — якщо історія може мати більше однієї моралі — що Кидальник, по суті, не гірший за Покинутого: розрив — це не те, що тобі заподіяли, а те, що діється з тобою.