Читать «Доба. Сповідь молодого "бандерівця"» онлайн - страница 36

«Є-є-є-єх», — це я позіхнув. Дружинонько моя, Джульєтонько, ти виконала свій одвічний обов'язок, викупила частину гріха, який ми принесли з тобою у цей світ, в муках народивши дитинку, і тепер така байдужа й нерухома лежиш, повернувшись до мене спиною, і не знаєш, як страшно й боляче прокидатися твоєму чоловікові, не знаючи, що чекає його попереду, як складеться його день, у якому на нього чигає безліч монстрів і вурдалаків, чоловікові, який заробляє грошей трохи більше, ніж коштує десять пляшок горілки, і не тому, що не може заробляти більше, а тому, що не хоче займатися різною гидотою (торгувати шкарпетками, сигаретами, тією ж горілкою, різним закордонним крамом тощо), бо воліє заробляти гроші тією професією, на яку поклав роки життя. Адже так призначено йому від віку — орати ту землю, що «…родитиме йому терня й будяки, і їстимеш польові рослини. В поті лиця свого споживатимеш хліб твій, доки не повернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і повернешся в порох» (Буття. Гл. 3). Але я готовий працювати! Я буду працювати днями й ночами заради твого щастя, заради наших дітей, заради країни, в якій ми живемо…

І знову пливуть у мене перед очима молочні смуги й туман застеляє очі… Далеко біля обрію в туман сідає сонце. Море тихе та спокійне, легкою хвилею накочує на піщане плесо, по якому розсипано білі крапки чайок… Я йду берегом моря, і під ногами моїми рипить крупний чорноморський пісок… Йду туди, де у воді лежать великі кам'яні брили і сидять рибалки. Мені конче треба довідатися, чи ловиться сьогодні бичок? Я терміново маю наловити цілу мідницю бичка й нагодувати ним свою родину та всіх голодних. Я підхожу до рибаків, і раптом земля під моїми ногами розверзається у величезне провалля, і я лечу кудись униз. «А-а-а-а-а!» — чую я крик дитини. «Пісять хоче!» — думаю крізь сон. Тю! Цап смердючий знову заснув!

Лежу на животі. Чую, як дружина підхопилася й знову садить донечку на горщик. Чую плюскіт рідини… Дзюр-дзюр-дзюр… Кап-кап-кап… «М-м-м-м» — замугикав я уголос, прагнучи вдовольнити аналогічне бажання. Але лежу. Поволі під теплою ковдрою повертаюся на правий бік і крізь напіврозплющені повіки ніжно спостерігаю, як на протилежному боці ліжка вовтузяться мої…