Читать «Доба. Сповідь молодого "бандерівця"» онлайн - страница 136
Антін Мухарський
«Нам Україну хра-ни-и-и-и-и…» — доспівує дружина слова одного з національних гімнів і, погладжуючи мене по голові вже котрий раз, промовляє: — Не хвилюйся, мій рідненький, якось то воно буде…».
— Буде? — перепитую я її, піднімаючи голову з рук.
— Буде! — твердо і впевнено відказує вона, і мені стає легше.
— Буде! — проказую сам до себе і розправляю плечі.
На кухні панує тиша.
