Читать «Дитя песиголовців» онлайн - страница 163

— Скажи, Марто, ти взагалі стежиш за новинами? — Хаустхоффер для різноманітності вивчав не її зовнішність, а пейзаж за вікном. Себто: залите дощем, сіре подвір’я, огорожене сірим же парканом, і коробки п’ятиповерхівок за ним. — Уявляєш, що відбувається в країні?

Марта фиркнула:

— Ночами не сплю, тільки про це й думаю. Ви хоч уявляєте, скільки нам домашки задають? А скільки всього треба буде повизубрювати, щоб здати ідіотські випускні тести? Як ви взагалі — з такими уявленнями про життя — примудряєтеся хоч когось завербовувати?

— Всього-на-всього розповідаю правду. От, наприклад: восьмого вересня цього року вчинив самогубство міністр фінансів, пан Ельфрік Румпельштільцхен. А саме на ньому останні місяці трималася вся наша економіка. Ти могла не стежити за новинами, але на ціни в магазинах звернула увагу? Правда, Марто, полягає в тому, що, якщо ми не вдамося до певних заходів, далі буде ще гірше. Наші аналітики розробили кілька сценаріїв, один із них пов’язаний із таким рідкісним ресурсом, як драконові кістки. Але для цього їх слід якомога швидше знайти і зібрати у значній кількості. Ти сама знаєш, як складно і те й інше. Ми використовуємо всі можливості: придбали кілька партій у закордонних партнерів, дали завдання інженерам вдосконалити кісткошукачі, єгері ж допомогли нам вилучити більшу частину того, що було на чорному ринку. — Він із досадою похитав головою. — На жаль, надто часто цей матеріал неможливо використати. Якісь зразки втратили більшу частину заряду, якісь — були перемелені й змішані з іншими інгредієнтами у таких пропорціях, що… Ні, наші медики у захваті, їм для дослідів це все придасться. І алхімікам — наскільки знаю, там же перелік замовлень на кілька місяців вперед. Але проблему це не розв’язує. І хоч би які відкриття зробили в лабораторіях…

Він знову похитав головою. Повернувся до столу, сів навпроти Марти.

— Я не збираюся тебе «вербувати». Я хочу зробити тобі ділову пропозицію. Ми укладемо цілком офіційний контракт, для початку — скажімо, на пару місяців, а якщо захочеш — подовжимо. Умови прості: ти допомагаєш мені й моїм колегам шукати кістки, я — допомагаю тобі. На ці пару місяців твоїй мачусі підвищать зарплатню, батькові почнуть виплачувати пенсію. Також я особисто переговорю із паном Вакенродером — впевнений, він піде нам назустріч і ти зможеш навчатися за особливою програмою. Все це — без розголосу, звісно: люди зараз знервовані, реакція може бути різною, а всім усе не поясниш, на жаль. Та й не час іще.

Хаустхоффер знову закурив, і на пару секунд Марті здалося, що в напівтемряві помаранчевим сяє не тільки кінчик його сигарети, але й його ніздрі, очі, язик.

— Ясна річ, все це очевидні речі: гроші, менша завантаженість. В останньому ми зацікавлені більше, ніж ти, — з урахуванням відряджень, у які тобі доведеться їздити. Головне: після трьох-чотирьох місяців плідної праці я гарантую тобі вступ до будь-якого вишу країни без іспитів, просто за співбесідою. А якщо завдяки твоїм зусиллям у нашому розпорядженні опиниться по-справжньому великий і цільний фрагмент — наприклад, череп чи тазовий пояс, — я особисто подбаю про те, щоб тебе прийняли до Академії імені Амвросія-Печерника. Факультет прикладної остеології тебе влаштує? Чи віддаєш перевагу вербалістиці? — Він видихнув дим і спрямував на Марту два пальці із затиснутою між ними сигаретою: — Але в цьому випадку тобі все-таки доведеться зайнятися навчанням, і серйозно. Не знаю, чи зможеш поєднувати… Хоча, — обірвав він себе, — це я надто забігаю вперед. Отже, що скажеш?