Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 88

— Що я говорила уві сні?

— Я не зміг нічого розібрати, ти щось бурмотіла і стогнала. Хочеш води?

Дівчина попила крізь соломинку і натиснула кнопку на ліжку, щоб підняти узголів’я.

— Я починаю згадувати, — сказала вона. — Я щойно це бачила. Спогади потроху повертаються.

— Молодець. Отже, ти бачила там двох людей. Давай поговоримо про них. Один із них, вочевидь, — водій вантажівки. Інший, мабуть, був за кермом автівки, на якій вони й утекли. Що ти пам’ятаєш?

— Не знаю, тобто небагато. Я гадаю, це були чоловіки. Майже впевнена у цьому.

— Добре, ти бачила їхні обличчя?

— Ні, не пригадую. Я щойно після аварії, не забувай про це. Мої спогади зараз не надто чіткі.

— Звісно. Де ти залишала свій телефон?

— Зазвичай на консолі. Я не можу сказати точно, де він був у саме той момент, але найвірогідніше, що на консолі.

— А де був телефон Г’юго?

— Завжди у задній кишені штанів, за винятком тих випадків, коли він одягав піджак.

— Того дня він його не одягав, правильно?

— Так, я вже говорила, що була спека, тож на нас був повсякденний одяг.

— Отже, хтось проникнув у автомобіль, щоб забрати телефони. Ти це бачила? Хтось торкався тебе чи Г’юго?

Вона заплющила очі й заперечно похитала головою.

— Ні, я цього не пам’ятаю.

Двері повільно відчинилися, і до палати увійшла медсестра.

— З вами все гаразд? У вас пришвидшений пульс, — запитала вона.

— Їй наснився поганий сон. Все добре, — відповів Гантер.

Проігнорувавши його слова, медсестра доторкнулася до руки його сестри.

— Як ви почуваєтеть, Лейсі?

— Все добре, — відповіла дівчина, все ще із заплющеними очима.

— Вам потрібно поспати.

На це відповів Гантер:

— Не так легко заснути, коли ви заходите сюди щогодини.

— Через дорогу звідси є готель, там вам сподобається більше, — різко відповіла медсестра.

Гантер утримався від коментарів, і жінка вийшла.

Розділ 18

В неділю о п’ятій до поліцейського відділку прибув Ліман Грітт. Дорогою він ніяк не міг позбутися відчуття, що на нього чекає щось неприємне. Вождь Еліас Каппел іще ніколи не просив про зустріч о такій порі, до того ж він так і не зміг чітко пояснити мету свого візиту. Коли Ліман припаркував свою автівку, він вже чекав його перед відділком разом із своїм сином Біллі. Молодший Каппел був одним із десяти членів Ради племені, найбільш впливовим. Поки чоловіки обмінювалися звичними вітаннями, під’їхав на мотоциклі Адам Горн, голова Ради. Вся компанія була не в гуморі, тож підозри Лімана лише посилилися. Відколи трапилась аварія, вождь телефонував щодня, вочевидь, він був незадоволений роботою Грітта. Як призначуваний службовець, констебль служив вождю, але вони ніколи не були близькими. Навпаки, Ліман не довіряв ані йому, ані його сину чи містеру Горну, й більшість таппакола розділяли таке ставлення.

Еліас Каппел був вождем уже шість років і міцно тримав плем’я під контролем. Якщо Біллі усі вважали його правою рукою, то Горна впевнено можна було назвати лівою. Ця трійця ефективно позбулася політичних ворогів, і їхнє правління здавалося непохитним. Вони придушили опір і міцно тримали владу у своїх руках. Однак поки ніхто не заперечував проти цього, адже казино приносило прибутки, а чеки з дивідендами продовжували надходити.