Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 89

Всі зібралися в офісі Грітта, й сам він зайняв звичне місце за столом. Опинившись віч-на-віч із літерами племені, Грітт почувався як на допиті. Вождь, чоловік небагатослівний і не надто товариський, почав першим.

— Ми хочемо поговорити про те, що сталося у понеділок вночі, й про розслідування справи.

— Ми хочемо отримати відповідь на деякі питання, — додав Горн.

Ліман кивнув.

— Звісно, — відповів він. — Що саме вас цікавить?

— Усе, — відповів вождь.

Ліман розгорнув папку, заповнену документами, і дістав звіт. Почав із загальних фактів про інцидент: задіяні транспортні засоби, травми, порятунок, смерть містера Хетча. Папка уже була п’ять сантиметрів завтовшки і містила звіти та фото. Відео, наданого поліцією Фолі, однак, там не було, як і згадок у звіті про нього. Грітт передбачив втручання вождя і створив дві папки: офіційну, що зберігалася у нього на столі, та секретну — за межами його офісу. Оскільки відео Фрога передали шерифу, існувала ймовірність, що вождь про нього знає. Тож Грітт вчинив мудро і згадав про нього в офіційних документах, але копію зберігав удома.

— Що вони робили тут, на нашій землі? — запитав вождь, з його тону можна було зрозуміти, що це питання його непокоїть найбільше.

— Цього я ще не знаю. На завтра у мене запланована зустріч з містером Майклом Гейсмером, тож я дізнаюсь. Він їхній бос. Я уже запитував, але поки що конкретної відповіді не отримав.

— Ці люди займаються розслідуванням діяльності суддів, так? — запитав Горн.

— Так. Вони не належать до силових структур, звичайні слідчі з юридичною освітою.

— Тоді якого дідька вони сюди припхалися? — обурився вождь. — У них немає юрисдикції на нашій території. Я думаю, що в понеділок опівночі вони були тут у справах.

— Я цим уже займаюсь, чуєте? У мене є багато запитань, і ми розслідуємо цю подію.

— Ви говорили з постраждалою?

— Ні, я хотів поговорити з нею, але лікар заборонив. Вчора її перевели у Таллахасі. Я поїду туди за день чи два, побачимо, що вона розповість.

— Це потрібно було зробити раніше, — озвався Біллі.

Лімен розлютився, але намагався зберігати спокій.

— Я ж сказав: лікарі заборонили.

Напруга зростала з кожною хвилиною; не виникало сумнівів, принаймні у Лімена, що ця зустріч навряд чи закінчиться добром.

— Ви ще когось допитували?

— Звісно, це частина розслідування.

— Кого?

— Ну, давайте порахуємо. Кілька разів я спілкувався з містером Гейсмером. Двічі я запитував, що його люди робили на нашій території, і жодного разу він не зміг це чітко пояснити. Розмови з лікарями дівчини теж не дали результату. Обидві страхові компанії направили до нас своїх агентів, щоб ті оглянули машини, тож я і їх допитав. Цей перелік можна ще продовжувати. Проте я не пам’ятаю абсолютно усіх, із ким розмовляв. Це частина моєї роботи.

— Що вам вдалося дізнатися про викрадену вантажівку? — запитав вождь.