Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 82
Джон Гришэм
Він її подолав.
Майкл кивнув у бік дверей, де промелькнули дві постаті.
— Ви розмовляли з її лікарями? — запитав він.
— Трохи. Не думаю, що я їм подобаюсь.
Майкла це не здивувало.
— Мені вони сказали, що пам’ять Лейсі відновиться. Найкращий спосіб допомогти — це стимулювати мозок, розмовляючи з нею. Примушуйте її говорити, сміятися, слухати, якнайшвидше принесіть журнали і стежте, щоб вона їх читала. Ваша сестра обожнює старі фільми, тож переглядайте їх разом. Менше сну і більше спілкування — ось що їй потрібно.
Гантер ловив кожне слово: йому довірили серйозну місію.
— Я вас зрозумів.
— Давайте поспілкуємося з її лікарями і спробуємо тримати констебля якомога далі від неї так довго, як це тільки зможемо. Він хоче знати, що вони із Г’юго робили на його землі, а ми не хочемо, щоб він про це дізнався. Це конфіденційна інформація.
— Я вас зрозумів, Майкле, але я хочу знати деталі інциденту. Усе. Розкажіть, що вам відомо наразі. Думаю, без зрадника не обійшлось, нюхом чую.
— І небезпідставно. Знайдіть своє взуття і ходімо вип’ємо кави.
В п’ятницю після обіду, поки Гантер блукав коридорами з телефоном у руці, відчайдушно намагаючись врятувати одна за одною угоди, що перебували на межі зриву, Лейсі писала електронного листа:
Минуло двадцять чотири години, а на лист так і ніхто й не відповів.
Поминальна служба за Г’юго Хетчем почалася в суботу о чотирнадцятій у приміському храмі, що був сучасним і просторим: міг одночасно вмістити близько двох тисяч людей. Г’юго і Верна долучилися до громади «Ворота Скинія» вже давно, хоча й не були надто активними її учасниками. Парафіянами храму були практично всі афроамериканці, багато членів родини та більшість їхніх друзів теж ходили туди. Рівно о 14:00 присутні зайняли свої місця у мовчазній тузі, передчуваючи хвилю емоцій, що чекає на них попереду. Храм був заповнений: вільних місць було зовсім небагато.