Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 69

— Хочете подивитись фотографії?

— Ні, можливо, пізніше.

— Бажаєте глянути на автомобілі?

— Так, — відповів Майкл.

— Добре, тоді почнемо з них, а потім поїдемо на місце трагедії.

— Мені здається, в цій аварії не все так однозначно.

— Розслідування триває, сер, — відповів Грітт. — Можливо, ви проллєте трохи світла на те, чим вони вчора тут займались.

— Можливо, але не зараз. Ми ще повернемося до цього пізніше.

— Розслідування потребує вашої повної співпраці, сер. Мені потрібно знати все. Що вони тут робили?

— Я поки що не можу вам цього розповісти, — відповів Гейсмер, усвідомлюючи, що така відповідь лише збільшить підозру. В такій ситуації, як ця, він не міг нікому довіряти.

— Послухайте, чоловік загинув у дуже підозрілій аварії. Я прошу вас пообіцяти мені, що ці авто будуть вилучені та збережені, поки їх хтось не зможе дослідити.

— Хтось? Кого ви маєте на увазі, сер?

— Я не можу точно сказати.

— Чи потрібно мені нагадувати вам, що інцидент стався на землі таппакола і всі розслідування тут проводимо ми? Ніхто інший не буде у це втручатися.

— Я розумію. Просто зараз я трохи приголомшений. Мені потрібен час, щоб поміркувати над усім цим.

Грітт підвівся і підійшов до стола, що стояв у кутку його офісу.

— Погляньте на ці речі, — сказав він.

У центрі стола лежала велика стильна жіноча сумочка і поряд з нею — ключі. Там також були портмоне і ще одна зв’язка ключів. Майкл підійшов ближче і прискіпливо подивився на речі.

— У летальних випадках ми зазвичай переглядаємо особисті речі жертви та вносимо їх до реєстру. Я ще цього не встиг зробити, лише розгорнув портмоне, щоб знайти візитку. Так я вас і знайшов. Сумочку ми ще не оглядали, — уточнив Грітт.

— А де їхні мобільні телефони? — здивувався Майкл.

Грітт похитав головою.

— Жодних мобільних. Ми перевірили всі кишені й обшукали авто, проте не знайшли нічого.

— Цього не може бути, — відповів приголомшений Майкл. — Хтось їх забрав.

— А ви впевнені, що вони були?

— Звісно. Хто зараз не має телефону? На них має бути список нещодавніх дзвінків, в тому числі й номер чоловіка, з яким вони мали зустрітися.

— Хто цей чоловік?

— Я не знаю, присягаюсь.

Майкл потер очі. Раптом він зітхнув і запитав:

— А їхні портфелі?

Грітт знову похитав головою.

— Їх теж не було.

— Мені потрібно сісти.

Майкл впав на стілець, що стояв поряд. Він був шокований і не міг відвести погляду від розкладених на столі речей.

— Хочете випити води? — запитав Грітт.

— Так, будь ласка.

У тих портфелях були документи, а у них вся інформація. Майкл відчув хвилю нудоти, коли подумав про те, як Ванн Дюбос і Клаудія Макдовер їх переглядають. Там фото чотирьох будинків, знімки самого Дюбоса і Клаудії по дорозі на зустріч, а також ті, де суддя поспішає на літак до Нью-Йорка, детальні звіти з подорожей, копія скарги Грега Маєрса, нотатки Саддел — усе. Абсолютно все.

Майкл ковтнув води із пляшки й витер піт з чола. Зібравшись на силі, підвівся:

— Я повернуся завтра по ці речі й огляну машини. Зараз мені потрібно в офіс. Будь ласка, збережіть усе це.

— Це наша робота, сер.

— Я візьму її ключі, якщо ви не проти.