Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 34

Суддя з усмішкою об’їхала навколо будівлі. На паркінгу вирувало життя: автобуси переповнені, любителі азартних ігор переміщаються від готелю до казино, яскраві неонові вивіски рекламують виступи нікому не відомих артистів та дешевих циркових акробатів. Усе свідчило про те, що бізнес індіанців процвітав, а це не могло не тішити. В одних людей з’явилася робота, інші розважались. Сюди приїздили на канікули усією родиною. «Ключ до скарбів» був популярним місцем, і те, що вона отримувала з нього небагато прибутків, дуже засмучувало.

Останнім часом Клаудію Макдовер мало що хвилювало. П’ятнадцять років на посаді окружного судді принесли їй бездоганну репутацію, надійну роботу та високі рейтинги. Одинадцять років «заступництва» за казино зробили її неймовірно багатою жінкою, яка мала рахунки в усьому світі і з кожним місяцем ставала дедалі заможнішою. Щоправда, доводилося співпрацювати з людьми, які їй не подобались. Вони так добре переховувались, що ніхто у зовнішньому світі про них навіть не здогадувався. Ці люди не залишали ані слідів, ані доказів. Та Макдовер добре ладнала з ними від самого початку, з того дня, як одинадцять років тому відкрили це казино.

Вона пройшла крізь ворота, що вели через величезне поле для гольфу аж до району під назвою «Кролячі перегони». Тут їй належали чотири будинки, точніше, офшорна компанія, яка ними володіла. Один із них вона тримала для себе, решту здавала в оренду за посередництва адвокатів. Двоповерхова особиста фортеця Клаудії з додатковим захистом вікон і дверей була розташована неподалік четвертої доріжки для гольфу. Такі посилені заходи безпеки Макдовер пояснювала тим, що їй потрібен «захист від урагану». В одній зі спалень був вбудований сейф із бетонними стінами та системою захисту від злодіїв і пожеж. В ньому зберігалися певні матеріальні цінності: готівка, золото та прикраси. Там зберігалися й деякі речі, які не так просто транспортувати: дві гравюри Пікассо; єгипетська урна, вік якої становив близько чотирьох тисяч років; комплект порцеляни старовинної династії та колекція рідкісних перших видань романів дев’ятнадцятого сторіччя. Книжкова полиця відсувалася, за нею були приховані двері до спальні. Будь-яка людина, потрапивши сюди, нізащо не здогадалась би про існування кімнати чи сейфа. Але відвідувачі тут бували не часто. Траплялося, що Клаудія запрошувала когось випити коктейль на патіо, але не всередині. Стороннім не дозволялося тут жити чи взагалі заходити в помешкання.

Макдовер відсунула штори і поглянула на поле для гольфу. Стояли найгарячіші дні серпня, справжня спека, а тому не дивно, що наразі там нікого не було. Жінка налила води у чайник і поставила його на плиту. Поки вода нагрівалась, вона встигла зробити два телефонних дзвінки, обидва адвокатам, чиї справи очікували вирішення.

Рівно о п’ятій, без запізнень, прибув гість. Зустріч відбувалась у першу середу кожного місяця рівно о п’ятій. Іноді, якщо Макдовер потрібно було кудись поїхати, дата переносилась. Проте це траплялося не часто. Спілкування завжди відбувалося віч-на-віч у будинку судді. Адже тут співрозмовникам не загрожувало прослуховування, жучки чи будь-який інший вид стеження. Вони використовували телефони лише раз чи двічі на рік. Намагалися діяти обережно і ніколи не залишати слідів. Із самого початку вони були обачними й не хотіли ризикувати.