Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 35

Клаудія пила чай, а Бонн — горілку з льодом. Він прибув із коричневою сумкою і поклав її на диван, як робив це завжди. Всередині було двадцять п’ять пачок купюр по 100 доларів, кожна міцно перехоплена гумовою стрічкою. Місячний заробіток становив півмільйона доларів, і, наскільки було відомо судді, вони ділили його навпіл. Роками Клаудії не давало спокою питання: скільки він насправді отримував від індіанців? Бонн завжди робив усю брудну роботу сам, тому вона й гадки не мала, які кошти там насправді крутились. Та з часом Клаудія перестала цим перейматися і була цілком задоволена своєю часткою. А чом би й ні?

Усіх деталей суддя не знала. Яким чином вони отримують ці гроші? Як їм вдається провести такі суми поза бухгалтерією, уникнути охорони і відеонагляду? Хто виконує всі підрахунки, так щоб приховати такі суми? Хто в казино забирає ці гроші й приберігає їх для Дюбоса? Куди він ходить, щоб їх отримати? Хто їх доставляє? Скількох людей у самому казино довелося підкупити? Клаудія не знала відповіді на жодне з цих питань. Вона також не знала, що Бонн робить зі своєю часткою. Вони ніколи це не обговорювали.

Макдовер нічого не знала про його банду і не хотіла знати. Вона спілкувалася виключно з Бонном Дюбосом або, іноді, з Хенком, його вірним асистентом. Бонн знайшов її вісімнадцять років тому. Тоді вона працювала адвокатом у маленькому провінційному містечку, намагаючись заробити собі на пристойне життя й виношуючи план помсти колишньому чоловіку. Він запропонував свою ідею забудови індіанських територій, які будуть приносити великий дохід завдяки казино. На шляху до здійснення плану стояв старий суддя. Якщо його позбутися, а заразом іще однієї чи двох інших перешкод, то можна вже починати звозити бульдозери на ті землі. Дюбос запропонував Клаудії фінансувати виборчу кампанію та зробити все для того, щоб її обрали окружним суддею.

Бонну Дюбосу було близько сімдесяти років, але на вигляд він мав максимум шістдесят. Він завжди мав гарну засмагу і носив яскраві теніски, тож складалося враження, що це один із тих багатіїв на пенсії, які люблять поніжитись під флоридським сонцем. Дюбос був двічі одружений, обидва рази розлучився і уже довгий час жив сам. Коли Клаудія стала суддею, він почав робити їй певні натяки, але відразу отримав відмову. Бонн був на п’ятнадцять років старшим; можливо це не така вже й велика різниця, але між ними не було якоїсь іскри. У тридцять років Клаудія змирилась із тим, що надає перевагу жінкам. До того ж Бонн здався їй страшенно нудним. Людина без освіти, яку цікавить тільки риболовля, гольф і будівництво нового супермаркету чи поля для гольфу. Водночас темний бік цього чоловіка її й досі лякав.

З часом з’явилися нові деталі справи, апеляційний суд почав ставити запитання, до того ж ходили різні чутки, і Клаудія засумнівалася, чи справді Джуніор Мейс убив свою дружину та Сона Разко. До і під час суду вона була впевнена у його провині й тому хотіла винести справедливий вердикт задля добра людей, які щойно за неї проголосували. Але з часом, набувши трохи більше досвіду, суддя Макдовер почала сумніватися. Проте справу було закрито, і вороття не було. Та й чому б вона мала перейматися? Сон і Джуніор більше не заважали. Казино збудували. Все в житті складалося просто чудово.