Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 25

Знову запала тиша, яку порушила Лейсі:

— У мене є ще одне запитання. Ти згадував, що ці люди, тобто Дюбос і його бандити, дуже розумні й мають хороших адвокатів. Звісно, Макдовер теж буде потрібен адвокат, щоб якось пояснити, звідки вона взяла усі ті гроші. До кого вона звернеться?

— Філліс Тебен. Ця жінка спеціалізується на справах, пов’язаних з майном та нерухомістю, і проживає у Мобілі.

— І що у них спільного?

— Тебен і Макдовер разом навчалися в університеті, обидві розлучилися і не мали дітей. Вони дуже близькі, можливо, навіть більше ніж друзі.

Якийсь час детективи обдумувати цю інформацію, потім Лейсі сказала:

— Давайте підсумуємо все, що нам відомо. Наша ціль — суддя Клаудія Макдовер. Вона бере хабарі у бандитів, отримує прибутки з індіанського казино та ще й відмиває гроші за допомогою дуже особливої подруги, яка працює адвокатом.

Маєрс посміхнувся і підтвердив:

— Усе правильно... Мені потрібне пиво. Не бажаєте випити?.Карліто!

На пірсі вони розійшлися. Детективи помахали на прощання й пообіцяли бути на зв’язку. Маєрс натякнув, що зникне на якийсь час. Він уже передав скаргу і знав, що невдовзі вона зчинить багато шуму. Лейсі та Г’юго було невтямки, яким чином Бонн Дюбос і Клаудія Макдовер можуть запідозрити Грега Маєрса, раніше відомого як Ремсі Мікс, та його невідомого клієнта. Це була ще одна загадка у цій історії. Одна з багатьох.

Розділ 5

Увесь наступний день детективи провели в офісі з Гейсмером, ламаючи голову над планом дій. Скарга лежала на столі, а час минав. Якщо все відбуватиметься за графіком, то невдовзі Лейсі та Г’юго поїдуть до містечка Стерлінг, щоб передати копію скарги Клаудії Макдовер. До того часу необхідно дізнатись якомога більше.

Спершу вони вирішили відвідати чоловіка, засудженого на довічне ув’язнення. Колись, іще під час навчання, Г’юго уже бував там на екскурсії. Лейсі багато чула про в’язницю у окрузі Старк, але так жодного разу і не наважилась туди поїхати. Вони вирушили в дорогу досить рано, щоб уникнути заторів навколо Таллахассі. Коли на шосе поменшало транспорту, Г’юго вже дрімав. До в’язниці потрібно було їхати дві з половиною години. Звісно, Лейсі не треба було цілу ніч колисати вередливе дитя, але й вона не виспалась. Її та Г’юго, так само як і Гейсмера, не полишало відчуття, що вони втручаються у справу, яка їх не стосується. Якщо вірити словам Грега Маєрса, то кримінальна активність у окрузі Брансвік буяє вже давно. Цією справою мали б зайнятися більш досвідчені детективи. До того ж вони лише адвокати, а не копи. Носити зброю їм не можна. Лейсі та Г’юго навчали боротися з корупцією у суддівських лавах, а не з організованою злочинністю.

Усі ці роздуми не давали Лейсі спати вночі. Тож тепер, відчувши, що її долає сон, вона відразу повернула в напрямку фаст-фуду і замовила там каву.

— Прокидайся! — потермосила дівчина свого напарника. — У нас ще година шляху, а я вже засинаю.

— Вибач, — пробурмотів Г’юго, протираючи очі.

Випивши кави, Лейсі знову взялася за кермо, а її напарник заходився переповідати все, про що дізнався від Саддел.