Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 23

— Ви так розповідаєте про Дюбоса, наче усі його знають, — зауважив Г’юго.

— Ніхто його не знає. Я думав, що чітко це пояснив. Він керує невеликою організацією, де усі свої непогано заробляють. Наприклад, один кузен за його вказівкою ліквідує компанію на Бермудах і купує трохи землі. Інший працює на Барбадосі, продає будинки. Дюбоса надійно захищають адвокати, що працюють з офшорними компаніями. Він ніде не світиться, а отже, не залишає слідів.

— Хто займається його фінансовою звітністю? — запитала Лейсі.

— Непримітна фірма у Білоксі. Кілька адвокатів, що спеціалізуються на податках і не бояться брудної роботи. Вони співпрацюють із бандою Дюбоса роками.

— Скидається на те, що суддя Макдовер зовсім не боїться Дюбоса, — зауважила Лейсі.

— Він не такий дурний, щоб позбуватися судді. Хоча я впевнений, що йому це вже спадало на думку. Та вони потрібні одне одному. Скажімо, ви амбіційний, але не надто чесний продавець нерухомості з Флориди плюс практично володієте казино, а це, безперечно, нелегально. Отже, вам знадобиться захист. В такому разі хіба може бути щось ліпшим, ніж впевненість у тому, що поважна суддя завжди тебе виручить?

— Саме для таких випадків створили закон RICO, — сказав Г’юго.

— Так, але не все так просто. RICO — це федеральний закон, за дотриманням якого мають стежити у ФБР. Мене не цікавить, що вони зроблять з Дюбосом. Я лише хочу схопити за руку суддю Макдовер, щоб мій клієнт міг отримати невеличку винагороду як інформатор.

— Про яку саме суму ми говоримо? — запитала Лейсі.

Маєрс допив пиво й витер рот долонею.

— Не знаю. Дізнатися це — ваше завдання.

З каюти вийшла Карліта й оголосила:

— Обід уже готовий.

Маєрс підвівся.

— Запрошую вас приєднатися.

Лейсі та Г’юго швидко обмінялися поглядами. Вони провели на судні дві години і вже зголодніли, але чомусь сама думка залишитись тут пообідати видавалась їм не надто привабливою. Та Маєрс поквапив:

— Ну ж бо, спускайтесь донизу.

Детективи пройшли в каюту, де для них уже підготували місця за скляним столом. Десь працював кондиціонер, а тому всередині було прохолодно. У повітрі витав запах смаженої на грилі риби. Карліта метушилася; було помітно, що їй приємно готувати для гостей. Вона подала тарілку рибних тако, налила води із пляшки та запитала, чи хтось не бажає вина. Усі відмовились, і жінка вийшла.

Маєрс навіть не торкнувся їжі. Натомість він продовжив свою розповідь:

— Скарга, яку я вам передав, не зовсім така, якою має бути. У ній я наводжу докази корупційної діяльності лише в тому, що пов’язане із приватною власністю судді Макдовер у «Кролячих перегонах». Хоча справжні прибутки вона отримує зі схеми, пов’язаної з казино. Саме вони цікавлять мене в першу чергу, адже це справжнє золоте дно для мого клієнта. Якщо я знайду спосіб це довести, то зміню свою початкову скаргу. Та в будь-якому випадку в ній достатньо доказів, щоб позбавити Клаудію Макдовер посади і довести її провину В суді.