Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 22

— Яка вартість цих будинків? — запитала Лейсі.

— Станом на сьогодні приблизно по мільйону кожен. Бізнес процвітав навіть за часів фінансово-економічної кризи. Завдяки казино Дюбос мав вдосталь готівки. Він завжди полюбляв закриті житлові комплекси з рядами ідентичних будиночків і цінував нерухомість уздовж поля для гольфу. До речі, останнє з часом розширили з вісімнадцяти лунок до тридцяти шести, а потім і до п’ятдесяти чотирьох. Втім, навіть тепер там залишається достатньо землі для ще більших змін.

— Чому ж він передав права на деякі будинки Макдовер?

— Можливо, просто тому, що він чудовий хлопець. Але я вважаю, що це було частиною угоди. Клаудія Макдовер продала душу дияволу, аби отримати місце судді, з того часу вона й розплачується за це. Проект казино та забудови в окрузі Брансвік спричинили тонни судових позовів. Полеміка з приводу територіального розміщення, заяви стосовно довкілля, примусове відчуження приватної власності, позови від власників землі — усе це вона прийняла на свої плечі. Звісно, Дюбос мав завжди бути у виграші, а його вороги — програвати. Насправді суддя дуже розумна, тому її рішення завжди добре обґрунтовані й ніколи не суперечать закону. Ці справи вкрай рідко оскаржували. Аж ось у 2001 році в них із Дюбосом виникла суперечка. Не знаю, що вони не поділили, але все зайшло надто далеко. Кажуть, Макдовер забажала більшу частку від доходів із казино. Дюбос вважав, що платить їй достатньо. Зрештою суддя Макдовер закрила казино.

— Як їй взагалі таке вдалося зробити? — здивувалася Лейсі.

— Це вже інша цікава історія. Коли гральний бізнес почав процвітати і гроші полилися рікою, влада округу усвідомила, що багато податків вона з цього не отримає. В Америці індіанці не квапляться сплачувати податки із прибутків, які приносить казино. Таппакола не хотіли ділитися. Представники влади зрозуміли, що їх ошукали. Особливо з огляду на те, скільки коштувало будівництво нового шосе протяжністю одинадцять кілометрів. Та вони не розгубилися, якимось чином їм вдалося переконати законодавчі органи й отримати дозвіл на справляння мита за користування новою дорогою.

— Це правда. Приблизно за два кілометри від казино є спеціальний пункт пропуску. Там потрібно сплатити п’ять баксів, щоб тебе пропустили далі, — розсміявся Г’юго.

— Сказати по правді, система діє. Індіанці задоволені, а влада знайшла спосіб заробити кілька баксів. Отож, коли Дюбос і суддя Макдовер затіяли суперечку, її знайомий адвокат подав прохання про судову заборону проїзду по шосе, аргументуючи це надто великою кількістю транспорту, а відтак підвищеною небезпекою. Можливо, там і траплялися незначні зіткнення автівок, але саме незначні, нічого серйозного. Це була чистої води вигадка, та суддя вмить задовольнила прохання і закрила шосе. Казино не закрили, бо кільком відвідувачам все ж вдалося туди потрапити обхідними шляхами, але фактично це був кінець. Так тривало шість днів. Кожен із опонентів чекав на наступний крок іншого. Врешті, вони якось домовились, заборону зняли — і всі лишились задоволеними. Це був вирішальний момент у історії казино та корупції, яку воно породило. Суддя Макдовер показала усім, хто тут головний.