Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 101

Вони піднялися сходами на третій поверх до офісу Клаудії Ф. Макдовер, окружного судді двадцять четвертого юридичного округу. В приймальні з ними привіталась секретарка. Майкл назвав себе:

— Мене звати Майкл Гейсмер, думаю, це з вами я спілкувався по телефону. У нас призначена зустріч із суддею на сімнадцяту годину.

— Я її сповіщу її честь.

О п’ятій їх не запросили до офісу; лише через 15 хвилин секретарка відчинила двері й оголосила:

— Суддя Макдовер.

Детективи зайшли до кабінету, і Клаудія зустріла їх вимушеною усмішкою. Лейсі не потисла їй руки. У кутку великої кімнати двоє чоловіків підвелися з-за конференційного столу і представилися як адвокати судді Макдовер. Їхня присутність тут не стала несподіванкою. Майкл іще вчора зателефонував, домовляючись про зустріч, тому суддя Макдовер мала двадцять чотири години, щоб знайти адвокатів.

Старшого чоловіка звали Едгар Кіллбрю. Ганебний адвокат із Пенсаколи був високий і огрядний, одягнений у дорогий смугастий костюм, його тонке сиве волосся було зачесане назад і сягало комірця. Про нього говорили як про людину грубу та різку, його боялися, оскільки він завжди був готовий до бою і дуже рідко програвав справу в суді. Компаньйоном Едгара був Аян Арчер, неприємний тип, який нікому не потиснув руки і просто випромінював упевненість.

У незручній тиші всі зайняли місця за столом. З одного боку сиділа суддя Макдовер, справа і зліва від неї — адвокати. Майкл розмістився навпроти неї, Лейсі та Джастін поряд із ним. Потрібно було переходити до суті справи. Адже нікого тут не цікавили пусті балачки про погоду.

Майкл Гейсмер почав:

— До нас сорок п’ять днів тому надійшла скарга на суддю Макдовер. Ми провели свою оцінку й детально розглянули її. Якщо ми виявляємо, що скарга має під собою підстави, тоді ми передаємо її судді. Саме тому ми сьогодні тут.

— Ми це розуміємо. — різко підтвердив Кіллбрю. Лейсі не зводила очей з Макдовер, вона думала, чи все це правда. Усі ті хабарі в обмін на потрібні рішення; крадіжка у таппакола; вбивство Г’юго Хетча; приватні літаки і безліч готівки, будинки по всьому світу; несправедливе засудження Джуніора Мейса. Лейсі здавалося неможливим, що ця приваблива жінка, суддя з маленького містечка, може бути причетною до такого жахливого і добре спланованого злочину. Кого бачила Макдовер, дивлячись на Лейсі? Шарф, що приховує рани? Дівчину, якій пощастило вижити? Перешкоду, якої потрібно буде позбутися згодом? Загрозу? Що б там не думала суддя, вона добре зуміла це приховати. Обличчя жінки не видавало жодних емоцій.

Уся краса задуму Лейсі полягала у тому, що суддя навіть не здогадувалася, про що уже встиг розповісти «кріт». Вона не знала, що детективам відомо про гроші, приватні літаки, будинки і решту порушень. Суддя вже збагнула, що її чотири будинки викликали підозри, і тільки.

— Ми можемо ознайомитися зі скаргою? — запитав Кіллбрю.

Майкл роздав усім копії. Макдовер, Кіллбрю і Арчер вхопили їх і почали швидко читати. Вони не видавали своєї реакції. Якщо суддя і справді була шокована, то вона добре зіграла дивування. Нічого. Ні злості. Ні зневаги. Лише стримане, позбавлене емоцій читання обвинувачень. Адвокати, читаючи документ, зуміли зобразити відверту байдужість. Арчер зробив кілька поміток у записнику. Хвилини спливали. Напруга відчутно наростала.