Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 100

— Глибоко вдихни, — сказав Саймон. — Це не так складно, як здається.

— Та й не легко.

Вона обережно потягнула перемикач передач і дала зворотній хід, потім розблокувала гальма. Коли автівка справді поїхала, дівчина відчула слабкість і знову загальмувала.

— Давай, Лейсі. Покінчимо з цим, — підбадьорював її хлопець. — У тебе немає вибору.

— Та знаю, знаю.

Вона знову розблокувала гальма і від’їхала трохи назад. Повернула і виїхала зі стоянки, потім зупинилася і перемкнула передачу. Жодна інша автівка не повертала у бік її будинку, проте вона однаково їх боялася.

Усіляко намагаючись підтримати дівчину, Саймон сказав:

— А тепер Лейсі, тобі потрібно відпустити гальма, якщо ти хочеш зрушити з місця.

— Знаю, знаю, — знову пробурмотіла вона.

Машина повільно рушила вперед, потім повернула і зупинилась на вулиці, де майже не було транспорту.

— Зверни тут праворуч, — порадив Саймон. — Там нікого немає.

— У мене долоні спітніли, — поскаржилась Лейсі.

— У мене теж. Тут гаряче, як у пеклі. А зараз повільно їдь. У тебе все чудово виходить. Все добре.

Лейсі повернула на шосе і натиснула на педаль газу. Ігнорувати спогади про останню поїздку було важко, але вона старалась, як могла. Здавалося, те, що вона постійно повторювала: «Все добре. Все добре», їй і справді допомагало.

— Лейсі, ти молодець. Однак було б непогано трохи збільшити швидкість.

Дівчина подивилась на спідометр із позначкою 20 і сповільнила швидкість перед знаком «стоп». Вона проїхала квартал, а за ним іще один. Уже за п’ятнадцять хвилин Лейсі була вдома. У неї пересохло в горлі, а піт так і струменів.

— Зробимо це іще раз? — запитав Саймон.

— Давай через годинку. Мені потрібно полежати.

— Як скажеш. Зателефонуй, коли будеш готова.

Розділ 21

Жоден із них раніше не був у Стерлінгу — містечку, в якому жило не більш як 3500 людей, тому потворна будівля суду справила на детективів гнітюче враження. Навряд чи вони захочуть приїхати сюди знову. Майкл поставив свою автівку біля пам’ятника героям війни і разом із Лейсі та Джастіном вийшов з неї. Детективи були впевнені, що за ними спостерігають, тому зумисне пройшли по центральному хіднику і попрямували до головного входу. Чоловіки з такої нагоди одягли темні костюми, так наче прийшли до суду на слухання якоїсь дуже важливої справи. Лейсі та Майкл взяли з собою Джастіна лише задля того, щоб із ними був хтось видний, людина, яка справить враження, що у РСП багато працівників і це серйозна організація.

Лейсі вдягла чорні штани та черевики на низькому ходу. Вона вже не накульгувала, але набряк на коліні ще не зійшов. На ній була бежева сорочка, а на голові — шовковий шарф марки Hermes. Дівчина вагалась, чи варто їй іти на цю зустріч без капелюха, шарфа, чогось такого, що приховувало б її поголену голову та порізи з багатьма швами, які ще не загоїлися. З одного боку, вона хотіла, щоб Клаудія Макдовер побачила, якої шкоди завдала, щоб вона була змушена дивитися на жертву своїх корупційних злочинів. З іншого — самолюбство Лейсі наказало їй приховати шрами.