Читать «Де зерно, там і полова» онлайн - страница 9

Роман. Поміняймося хоч так, коли боїтесь похристосуватись.

Хведоска (дивиться на писанку). Городська! Мабуть, не дешева!

Роман. Візьміть же!

Хведоска. З якої причини?

Роман. Не хочете похристосуватися? І не гріх же вам?

Хведоска. Хіба ж гріх?

Роман. Так здавна заведено, не нами. Христос воскрес!

Хведоска. Та вже воістину.

Христосуються і міняються писанками. Народ виходить з церкви і розіходиться.

Зінька (приходить в глибині кону). То це ось з кого дівчата регочуть? Насилу, кажуть, Мотря звела їх докупи! (Наслухає).

Хведоска. Чи й не хитрі ж?

Роман. От ми й спізналися.

Хведоска. Еге… спізналися! Ой, хитрі ж!.. А цю писаночку покладу біля образів.

Роман. А я наважався було у церкві підійти до вас.

Хведоска. Де ж таки! Дівчата й так вже глузують з мене, а то б…

Роман. Як вийшли ви з церкви, я й подумав: це ж і сьогодні не доведеться спізнатись?

Хведоска. Велике щастя!

Роман. Вам, може, й байдуже, а мені то й празники були б невеселі!

Хведоска. Так би то я вам і поняла віри?

Роман. Невже ж ви й досі не постерегли, що я ніколи й очей з вас не зводив? Пам’ятаєте, коли я вас уперше побачив?

Хведоска. Пам’ятаю… Та що з того?

Роман. Ще відтоді запали ви мені в душу!..

Ява 12

Ті ж і Мотря.

Мотря (проходить повз Зіньку). Затуляйте очі, щоб не побачили вуха!

Зінька пішла.

Та годі вже вам, невже й досі не намилувалися?.. Либонь, вже й ті, котрим не слід бачити, більш вчули, ніж ви набалакали.

Хведоска (полохливо). Хто, сестричко?

Роман (до Мотрі). Христос воскрес!

Мотря. Чисто! (Регоче). Давайте писанку, то буде й воістину! А без писанки умийтеся!..

Роман. Я вам опісля.

Мотря. Цебто набір? Чисто! У нас набір тільки лаються. Обіцянка-цяцянка, а дурневі радість! Ось приходьте сьогодні увечері до нас: музики гратимуть, гойдалка висока-висока!.. Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата-у ворона, у гусей!.. Весело!.. Ви умієте танцювати польки? Тільки приносьте писанку, тоді вже буде настояще воістину! А що вже ми ждатимем вас, то аж очі лізтимуть нам на лоба! Правда, Хведоню?

Хведоска. Може, хто й ждатиме!

Мотря. Тільки не ти? Чисто! (До Романа). Умієте танцювати польки? Чого ж ви мовчите?

Роман (усміхається). Я за вами і не похоплюсь балакати.

Мотря. У нас така чутка йде, що ви дівчат сахаєтесь.

Роман. Мало чого не плетуть!

Мотря. Може, й соромитесь підійти до дівчини, а що вже очима, то ловко промовляєте! Прийдете чи погордуєте? Що тут від вашого хутора: доброму молодцеві тричі палицею кинути!

Роман. Я радніший хоч і щовечора!

Мотря. Вже й щовечора! Чуєш, Хведоню! Мало чого вам не забагнулося б! Правда, Хведоню?

Хведоска. Почни дратувати!..

Роман. Кажуть, що ваші парубки задьори?

Хведоска. А вам що до них?

Мотря. А що, вже й заступниця у вас знайшлася?

Хведоска (засоромилася). Отакої вигадай!

Мотря. Постановите кварт зо дві горілки – правда, що в нас і такі вже є, котрі лимонаду п’ють – то наші кавалери зразу приймуть вас у свою юрбу!

Роман. Коли б тільки й клопоту, то й піввідра можна.

Мотря (дражнить). Чисто! «І піввідра»!.. Всіх купимо й продамо?

Роман. Не в тім сила…

Мотря. Еге ж, що кобила сива?