Читать «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є» онлайн - страница 64

У нас стільки обов’язків і так мало часу, що думка про марнування часу на щось поза розкладом викликає стрес. Ми переконуємо себе, що гра — це втрата дорогоцінного часу. Ми навіть переконуємо себе, що сон — це жахливе марнування часу.

Нам потрібно «зробити це»! Неважливо, чи керуємо ми багатомільйонною корпорацією, виховуємо дітей, займаємося мистецтвом або закінчуємо школу, ми повинні гнути горба і працювати! Немає часу на розваги!

Але Браун вважає, що гру не можна відкидати. Він пише: «Протилежність грі — це не робота, протилежність грі — це депресія». Він пояснює: «Повага до біологічно закладеної в нас потреби в грі може змінити нашу працю. Гра може повернути у нашу працю захват і свіжість новизни. Гра допомагає нам долати труднощі, забезпечує широту поглядів, пропагує майстерність і є невід’ємною частиною творчого процесу. Найважливіше, що справжня гра, до якої нас спонукає внутрішня потреба і прагнення, є єдиною стежкою до тривалої радості і задоволення в роботі. У довготерміновій перспективі: немає гри — немає праці».

Найбільше вражає схожість між біологічною потребою в грі і потребою тіла у відпочинку — ця тема також опинилася на чільному місці в моєму дослідженні щиросердного життя. Здається, що жити і любити всім серцем можливо, лише якщо поважати потребу нашого тіла на відновлення сил. Щойно я почала досліджувати концепції відпочинку, сну і дефіциту сну — термін, який позначає недостатню кількість сну, — я не йняла віри, до яких наслідків може призвести брак відпочинку.

За даними Центру контролю і профілактики захворювань США, недостатній сон причетний до багатьох хронічних хвороб і психічних порушень, таких як діабет, ожиріння і депресія. Ми також знаємо, що перебувати за кермом у сонному стані так само небезпечно, як і бути нетверезим (як першому, так і другому можна запобігти). Однак багато хто з нас усе ще вважає, що перевтома — це статусне свідчення працьовитості, а сон — це розкіш. Як наслідок — ми усі дуже втомлені. Небезпечно втомлені.

Той самий підступний внутрішній голос, який каже, що ми занадто заклопотані, аби розважатися, нашіптує нам:

• «Ще годину попрацюй! Ти можеш виспатися у вихідні».

• «Денний сон для нероб».

• «Уперед. Ти впораєшся».

Але правда полягає в тому, що ми не можемо впоратися. Ми є нацією виснажених і надто заклопотаних дорослих, які виховують надміру заклопотаних дітей. У вільний час ми відчайдушно шукаємо радість і сенс життя. Ми думаємо, що їх подарують нам досягнення і набутки, але саме гонитва за ними втомлює нас і сповнює страхом зійти з дистанції.

Якщо ми прагнемо жити у злагоді з собою, нам потрібно задовольняти потребу у сні і грі та покласти край виснаженню як статусному символу і продуктивності як критерію самооцінки.

Обираючи відпочинок і гру, у кращому випадку ви йдете проти існуючої культури. Рішення не перевтомлюватися і не гнатися за продуктивністю відповідало нам зі Стівом, але практика життя за покликом серця виявилася складним кроком для нашої родини.

У 2008 році ми зі Стівом склали перелік того, що творить фундамент нашої родини. Власне, ми відповіли на питання: «Як ми живемо, коли в нашій родині все добре?» У відповідях було згадано сон, спорт, здорову їжу, готування, вихідні, подорожі, відвідання церкви, проведення часу з дітьми, планування витрат, важлива для нас робота, яка не віднімає весь наш час, пустощі, зустрічі з сім’єю та близькими друзями та час на байдикування. Оце й були (і є) наші «складові радості й осмисленого життя».