Читать «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є» онлайн - страница 35

Більшість із нас використовує всі ці стратегії — у різний час із різними людьми з різноманітних причин. Однак усі ці стратегії віддаляють нас від осмислення власного досвіду. Сором пов’язаний зі страхом, відчуттям провини та ізоляцією. Щире зізнання пов’язане із самоповагою і сприйняттям власної недосконалості, що наділяє нас сміливістю, вмінням співчувати і відчувати близькість із людьми. Якщо ми хочемо жити повним життям, без постійного страху перед власною недовершеністю, то повинні осмислювати те, що з нами відбувається, а також опиратися сорому у спосіб, який не поглиблюватиме наш сором. Один із шляхів це зробити — навчитися розпізнавати сором і відповідно реагувати на нього.

Сором — це повноконтактна емоція. Чоловіки і жінки з високим рівнем опірності до сорому знають, коли він їх охоплює. Найпростіший шлях впізнати сором — це виробити уважність до фізичних його симптомів. Як я вже згадувала у розділі про сміливість, співчуття і зв’язок між людьми, я знаю, що сором підступає, коли мене з головою накриває гаряча хвиля неспроможності, серце калатає, обличчя палахкотить, у роті пересихає, під пахвами поколює, а час уповільнюється. Важливо впізнавати ці симптоми, щоб знайти у собі розважливість для протистояння сорому.

Коли нам соромно, ми забуваємо про норми поведінки. Перед тим як сказати щось, надіслати лист або написати повідомлення, про яке ми шкодуватимемо згодом, необхідно емоційно зіп’ястися на ноги. Я знаю, що мені потрібно від десяти до п’ятнадцяти хвилин, щоб зібратися з духом, і що я, напевно, розрюмсаюся перед тим, як наважуся діяти. Мені також потрібно помолитися. Знання про це є дарунком долі.

Якщо ви хочете зміцнити імунітет до сорому і навчитися визнавати правду, почніть із цих запитань. Отримані відповіді можуть змінити ваше життя.

1. Якими ви стаєте, коли почуття сорому заганяє вас у глухий кут?

2. Як ви захищаєтеся?

3. Кому ви телефонуєте, аби впоратися з бажанням напаскудити у відповідь, заплакати і сховатися або догоджати людям?

4. На який найсміливіший вчинок ви могли би наважитися, відчуваючи себе нікчемним і ображеним?

Наші історії не призначені для всіх. Почути їх — привілей, і перед тим, як поділитися ними, ми маємо запитати себе: «Хто заслужив на право почути мою історію?» Якщо в нашому житті є одна або дві людини, які можуть сісти поруч, вислухати наші ганебні історії і любити нас за нашу силу та слабкості — нам неймовірно пощастило. Якщо у нас є друг або кілька друзів, або родина, які приймають нашу недосконалість, вразливі місця і сильні сторони і дозволяють відчути душевну близькість із ними — нам неймовірно пощастило.

Нам не потрібно відчувати кохання, взаєморозуміння й увагу до нас від усіх людей у нашому житті, але нам потрібна принаймні одна близька людина. Якщо у нас є ця людина або невеличке коло людей, на яких можна покластися, найкращий спосіб визнати існування зв’язку з ними — повірити, що ви цього гідні. Якщо ми вибудовуємо стосунки, фундаментом для яких є любов, душевна близькість і щирість, ми повинні почати з визнання: «Я цього гідний».