Читать «Діти капітана Ґранта» онлайн - страница 96

Щоб перетнути рівнину, за якою гірський ланцюг Гакарігатоа перетворюється на невеликі пагорби, загону довелося подолати безліч перешкод, але ще до полудня він досяг річки Вайпи і звідти повернув уздовж її крутого берега на північ.

Навкруги лежала чудова долина, пересічена невеликими струмками з чистою водою, що збігають із навколишніх гір. Над темною зеленню папоротей високо здіймалися верхівки дерев – метросідер, що цвіли о цій порі яскраво-червоними квітами, норфолкських сосен, туй та кипарисів-риму. Між гілками дерев і над кущами пурхали папуги: галасливі какаду, зелені з червоною смугою на шиї какарікі, туапо з розкішними чорними баками та «південний нестор» – рудий птах завбільшки зі свійську качку.

Майорові й Роберту вдалося підстрелити кількох куликів та куріпок, а Паганелю – побачити іншого птаха, який трапляється лише в Новій Зеландії і, мабуть, скоро взагалі зникне з лиця землі. Роберт, що нишпорив навколо стежки, наткнувся на гніздо, сплетене з деревного коріння, в якому сиділа пара птахів без крил і хвоста, з чотирма пальцями на сильних лапах, довгим, як у бекаса, дзьобом і густим оперенням, схожим на шерсть тварини. Це були ківі, птахи, які не вміють літати, живляться личинками, хробаками та насінням злаків. У захваті від такої знахідки Паганель запхав до торбини двійко безкрилих і безхвостих пташенят, сподіваючись, що рано чи пізно зможе передати свою здобич Паризькому зоологічному саду.

Близько четвертої години дня позаду залишилися дев’ять миль.

– Здається, нам і цю ніч доведеться спати просто неба, – зауважив лорд Гленарван. – Мосьє Паганель, ви, здається, згадували про якесь селище, розташоване поблизу злиття двох річок?

– Правильно, – відповів географ, – на карті воно називається Нгаруавагіа і розташоване за дві милі звідси, коли йти вгору річкою.

– А чи не могли б ми там улаштуватися на ніч, щоб відпочити в пристойних умовах?

– Нгаруавагіа – не що інше, як просто купка тубільних хижок. Там немає навіть заїжджого двору, тож нам краще триматись якнайдалі від цього села!

– Знов за рибу гроші, Паганелю? Невже ви й досі не переконалися, що всі ваші страхи занадто перебільшені?

– Повірте, сер, коли маєш справу з маорі, завжди краще перестрахуватися. Ще невідомо, які в них зараз відносини з англійцями.

Думка француза переконала всіх, і невдовзі загін знову прямував уздовж берега. За дві години вечірні тіні залягли в міжгір’ях схилів. Стало холодно, на землю ліг туман, а глухе рокотання потоку, яке почули мандрівники, означало, що зовсім поряд дві річки зливаються в єдине русло.

– Ось вона, Ваїкато! – зрадів Паганель.

– На річку ми помилуємося завтра, а зараз саме час лаштуватися на нічліг, – сказав Макнабс.

Недалеко темнів гай. Сховавшись у ньому, мандрівники повечеряли сухарями та в’яленим м’ясом, і невдовзі всіх охопив глибокий сон.