Читать «Діти капітана Ґранта» онлайн - страница 67

– Сімнадцять. Навіть без пари, – озвався Джон Манґлс. – Жодне військове судно не може змагатися з ним!

– Прийміть вітання старого моряка, сер. Хто-хто, а я напевне що знаю ціну добрячому судну.

– Спасибі, Айртоне, – посміхнувся Гленарван. – Запрошую в нашу команду!

– Я подумаю, сер…

Надвечір родина Падді О’мура, а з нею й Айртон, повернулася до себе на ферму.

Коні й фургон мали бути готові наступного дня. Від’їзд призначили на восьму ранку. Коли ж мандрівники висіли на берег, Айртон уже чекав розпоряджень нового господаря.

– Чорт мене забирай! – закричав Паганель. – Чудова балагула! Жоден поштовий диліжанс у світі не зрівняється з нею.

Пролунав сигнал до від’їзду. Леді Елен та міс Мері зайняли свої місця, Айртон усівся на передку, а містер Олбінет – у задній частині фургона. Гленарван, майор, Паганель, Роберт, Джон Манґлс та обидва матроси, озброєні карабінами й револьверами, посідали на коней.

Айртон штрикнув вістрям палиці одного з биків, фургон рушив, дошки перегородок затріщали, вісі в маточинах коліс заскрипіли, і невдовзі ферма зникла за поворотом дороги.

8

Провінція Вікторія

Грудень на австралійському континенті відповідає європейському червню. Подолавши за два дні шістдесят миль, 24 грудня 1864 року караван прибув до Апслі, прикордонного містечка в провінції Вікторія. Коли Айртон зупинив фургон коло заїжджого двору, який пишно іменував себе «Королівським готелем», гаряча вечеря з кількох страв, приготованих переважно з баранини, вже парувала на столі. Добре попоївши, мандрівники закидали Паганеля запитаннями про провінцію, до якої вони щойно прибули.

– Правильніше було б назвати ці місця «Багатою Австралією», – заявив Паганель. – Після відкриття у Вікторії золотих розсипів сюди сунули полчища лютих і хижих авантюристів, що спустошують цей край. 1836 року колонія Порт-Філіпп налічувала двісті сорок чотири мешканці, а зараз населення провінції Вікторія досягає п’ятисот п’ятдесяти тисяч. Сімдесят тисяч акрів виноградників приносять їй щороку сто двадцять одну тисячу галонів вина. Сто три тисячі коней бігають на її рівнинах, а рогата худоба в кількості шестисот сімдесяти п’яти тисяч двохсот сімдесяти двох голів мирно жиріє на її безмежних пасовищах. Не кажучи вже про свиней та овець.

– А якщо без статистики? – усміхнувся Макнабс.

– Ви, майоре, нестерпна людина, – відмахнувся географ. – Австралія – це найцікавіший край на всій земній кулі. Уявіть-но, друзі мої: материк, де річки влітку зникають, а взимку з’являються знов; де немає вологи ні в повітрі, ні в ґрунті; де дерева щорічно скидають не листя, а кору, а їхнє листя обернене до сонця пругом і не відкидає тіні; де деревина не горить, а камінь тане від дощу; де трави іноді вищі за ліс; де у чотириногих є дзьоби, як у єхидни і качконоса, а лапи мають різну довжину, як у кенгуру; де лисиці пурхають із дерева на дерево, а лебеді чорні; де щури в’ють гнізда, а співочі птахи імітують будь-які звуки… Найхимерніша, найалогічніша країна, що спростовує всі закони природи…