Читать «Діти капітана Ґранта» онлайн - страница 65

Айртон пішов по документ і за хвилину передав його майору. Це був укладений за всіма правилами договір, підписаний капітаном Ґрантом. Мері з першого погляду впізнала батькову руку. Документ свідчив ось про що: «Томаса Айртона, матроса першого класу, прийнято на службу на трищоглове судно «Британія», приписане до порту Ґлазґо, як боцмана».

– Цього цілком достатньо, – кивнув Гленарван. – А зараз я пропоную всім висловитися стосовно того, як нам краще діяти надалі. Ваша порада, Айртоне, може стати для нас особливо цінною.

– Дякую вам, сер, за довіру. Я вважаю, що капітан Ґрант і два матроси справді змогли врятуватися після аварії. А оскільки вони не дістались англійських колоній і про них досі ніхто не чув, то це означає, що вони, очевидно, так само опинилися в полоні тубільців.

– Але як виявити сліди полонених на величезному материку? – схвильовано мовив Гленарван. – Що б зробили ви, містере Айртон?

– Я повернувся б на «Дункан» і рушив на місце катастрофи, – з натхненням відповів Айртон. – А потім, уже на місці, почав би діяти залежно від обставин…

– Досить слушно, – сказав Гленарван, – тільки доведеться дочекатися, поки «Дункан» відремонтують.

– Ваше судно пошкоджене? – спитав Айртон.

– Так, – озвався Джон Манґлс, дивлячись на нього спідлоба. – Нічого особливого. Зігнуто лопать гвинта, полагодити її можна тільки в Мельбурні. А якщо йти під вітрилами, перехід триватиме надто довго, і тоді…

– Та нехай «Дункан» і пливе собі до Мельбурна, – перебив Манґлса географ, – а ми самі дістанемося затоки Туфолда!

– Яким же чином, мосьє Паганель?

– Уздовж тридцять сьомої паралелі: перетнемо Австралію так само, як перетнули Південну Америку. Якщо нам пощастить найближчим часом знайти капітана Ґранта, ми разом із ним прибудемо в Мельбурн, а раптом розшуки заведуть нас до самого східного узбережжя, тоді «Дункан» чекатиме нас у затоці. Це всього якихось триста п’ятдесят миль, не більше. Ми пройдемо їх за місяць – саме стільки часу знадобиться для ремонту «Дункана». Тридцять сьома паралель пролягла через провінцію Вікторія в помірному кліматі, там є навіть шосе й залізниці. Схожу подорож можна здійснити, не виходячи з коляски або фермерського візка, і вона така сама безпечна, як прогулянка з Лондона до Единбурга.

– А як же збіглі каторжники, яких, як то кажуть, у Австралії є сила-силенна?

– Зустріч із ними загрожує тільки на сході. Провінція Вікторія не надає права притулку колишнім в’язням і навіть видала закон, що забороняє людям, які відбули покарання в інших провінціях, перебувати на її території.

– Це правда, – підтвердив Падді О’мур. – Відтоді, як я поселився в цих місцях, тут не було чути про жодного каторжника.

– Та й мені вони не траплялися, – докинув Айртон.

– Елен, а ви як гадаєте? – звернувся Гленарван до дружини.

– Я вважаю, Едварде, що всі ми думаємо про одне: нам час рушати в дорогу!

7

Від’їзд

Лорд Гленарван звелів починати підготовку до експедиції.