Читать «Діти капітана Ґранта» онлайн - страница 49

– Але це просто неможливо, – сказав, знизуючи плечима, Гленарван.

– Неможливо? – запально викрикнув Паганель. – Чому?

– Тому, що ви, посилаючись на документ, стверджуєте, ніби «Британія» зазнала аварії біля берегів Австралії. А вам не здається, Паганелю, що вельми дивно чути таку заяву від поважного секретаря Географічного товариства, – мовив Гленарван.

– І чому б то? – поцікавився Паганель, якого слова лорда допекли до живого серця.

– А тому, що коли в документі йдеться про Австралію, то як бути з індіанцями, яких там немає?

На ці слова француз тільки іронічно посміхнувся.

– Я б не поспішав із такими категоричними висновками, любий друже Гленарване, – сказав він. – У документі про індіанців сказано не більше, ніж про Патагонію. Уривок слова «indi…» означає не «іndien» – «індіанці», а «indigenes» – тубільці! Сподіваюся, з тим, що в Австралії живуть «тубільці», ви погодитесь? Таке тлумачення приймається?

– Приймається, якщо ви доведете, що поєднання «…gonie» не є закінченням слова «Патагонія».

– Патагонія тут узагалі ні до чого! – вигукнув Паганель. – Можна підставити замість неї будь-які інші співзвучні слова, це не має значення. Важливе те, що «austral…» вказує на Австралію.

Гленарван майже готовий був здатися.

– Стривайте, шановний Паганелю. Лишень одне запитання, – сказав він. – Як ви тепер розшифруєте послання капітана Ґранта?

– Це дуже легко. Читаємо: «7 червня 1862 року трищоглове судно «Британія» з порту Ґлазґо… зазнало корабельної аварії після… – тут можна вставити будь-яке схоже слово, це байдуже, – біля берегів Австралії. Прямуючи до берега, двоє матросів і капітан Ґрант спробують висадитися… або висадилися… на континент, де вони потраплять… або потрапили… у полон до жорстоких тубільців. Вони кинули цей документ у море…» – і так далі. Переконливо?

– Переконливо. Тепер, друзі, мені більше нічого додати, крім одного: вперед, до Австралії! – вигукнув лорд Гленарван.

Настрій мандрівників одразу поліпшився. Вони знову мали провідну нитку, яка повинна була вивести їх із лабіринту. Тепер вони могли, не вагаючись, покинути американський материк.

24

Поміж двох стихій

Надворі тим часом смеркло. Перед тим як лягати спати, Гленарван, Роберт і географ іще раз видерлися на верхівку дерева. Західна частина неба, де нещодавно сховалося сонце, потопала у вогнистому тумані, а яскраві сузір’я Південної півкулі мерехтіли тьмяно, ніби крізь легкий серпанок. На сході горизонт похмурнів, звідти насувалася густа імла, дихати ставало все важче.

– Здається, наближається гроза, – стурбовано мовив Паганель. – Повертаймося до своїх «гнізд».

І всі троє, чіпляючись за гладенькі гілки, спустилися донизу, а Гленарван наказав усім якомога міцніше прив’язатися до гілок, щоб не впасти у воду, бо перед грозою напевно налетить шквал, який може сильно розгойдати дерево. Тож мандрівники, закріпившись на дереві, закуталися в пончо й спробували заснути.

Проте тривога та втома не давали їм склепити очей, і коли прогримів перший гуркіт грому, ніхто не спав. Блискавки врізалися в хмари, немов у грубу тканину.