Читать «Діти капітана Ґранта» онлайн - страница 22

У цей час яхта проминала розташований у протоці півострів Брансуїк. Удалині, в гущавині дерев, промайнув чилійський прапор, потім на мить вигулькнула дзвіниця. Підніжжя гір вкривали густі ліси, а вершини їх були повиті хмарами. На південному заході громадилася вершина гори Тарн.

Сутінки поглинули землю і море, настала ніч. У м’якому світлі зірок яхта продовжувала свій рух уперед. Скоро на березі з’явилися обриси розвалин – то були руїни давно покинутої колонії. «Дункан» проходив повз порт Голоду.

1581 року тут висадилися чотириста переселенців з Європи. Емігранти заснували місто Сан-Феліппе, але вже першої ж суворої зими половина з них загинула від морозів, а голод доконав тих, хто вцілів після зими. Корсар Кевендіш, що відвідав 1587 року злощасну колонію, на руїнах міста знайшов останнього живого з бідолах, та і той конав із голоду. Місто зникло – воно проіснувало всього шість років, а здавалося, що його покинули шість століть тому.

На ранок яхта дісталася такого вузького місця протоки, що здавалося, ніби вона йде зеленим коридором. По берегах із гущавини ясеневих, березових та букових лісів здіймалися гори, вкриті непрохідною гущавиною.

Коли яхта проминула вхід до бухти Сан-Ніколас, удалині з’явилися табуни тюленів, а поміж них – могутні фонтани води, які викидали кити. «Дункан» обігнув південний край американського материка – досі вкритий снігом мис Фроуорд. А незабаром на Вогняній Землі забовваніла гора Сарм’єнто – гігантське нагромадження скель, оповите пасмом хмар.

Через тридцять шість годин після входження яхти до Маґелланової протоки перед нею лежав самий тільки безмежний водний простір.

10

Тридцять сьома паралель

Минув тиждень відтоді, як «Дункан» залишив за кормою мис Пілар, і зараз яхта на всіх парах увіходила до бухти Талькауано – просторої закритої гавані. Стояла погожа днина. Небо в цих краях із листопада по березень зовсім безхмарне, і вздовж берегів, захищених гірськими пасмами Анд, постійно дме південний вітер. За наказом лорда Едварда капітан проклав курс «Дункана» поблизу архіпелагу Чілое та інших незліченних островів цієї частини Американського континенту. Адже випадкова знахідка рештків загиблого судна могла наштовхнути мандрівників на слід корабельної аварії «Британії». Проте в цих місцях нічого не вдалося знайти, і яхта кинула якір у порту Талькауано – рівно через сорок два дні після того, як залишила води Клайдської затоки.

Гленарван наказав спустити шлюпку, сів у неї разом із Паганелем, і незабаром вони обидва зійшли на берег біля дощаного причалу. Учений палко бажав перевірити свої успіхи в іспанській мові, на вивчення якої він витратив стільки часу протягом подорожі, але, на його превеликий подив, місцеві жителі не зрозуміли жодного слова.

На митниці за допомогою кількох калічених англійських фраз та красномовних жестів їм пояснили, що до резиденції англійського консула – міста Консепсьона – кіньми можна дістатися за годину. Гленарван одразу взяв двох верхових коней, і за якийсь час вони з Паганелем уже в’їжджали у велике місто, яке іспанці заснували два століття тому.