Читать «Діти капітана Ґранта» онлайн - страница 119

– Не виправдовуйте мене, майоре! – заволав Паганель, хапаючись за волосся. – Я зобов’язаний був пам’ятати про цю подвійну назву! Це ганебна помилка! Я знеславив себе навіки!

– Мосьє Паганель, заспокойтеся! – закричали всі хором.

Обличчя дітей капітана Ґранта сяяли, Джон Манґлс не зводив закоханих очей з Мері, а леді Гленарван, посміхаючись, тримала чоловіка за руку. Учений, засоромившись власної нестриманості, швидко опанував себе і нарешті посміхнувся:

– Усе добре, що на добре виходить!

Шлюпка повернулася на яхту, і Гленарван відразу ж наказав висадити колишнього боцмана на острів. Але перед цим Айртона привели на ют, і лорд сказав йому:

– Айртоне, як бачите, я виконую умови нашої угоди. Дива трапляються рідко, і навряд щоб вам удалося будь-коли вибратися звідси. Але ви не будете назавжди відрізані від світу, як це трапилося з капітаном Ґрантом. Мені відомо, де ви перебуваєте, і, можливо, колись я знайду час, щоб відвідати вас.

– Буду вдячний вам, сер, – сухо промовив Айртон.

То були останні слова, якими обмінялися лорд Гленарван і колишній боцман.

На острів було відправлено кілька ящиків із консервами, одяг, інструменти, зброю, а також запас куль та пороху для набоїв. Уся команда і пасажири зібралися на палубі. Мері Ґрант і леді Елен не могли приховати хвилювання.

Нарешті Гленарван подав знак – і шлюпка відчалила від яхти. Айртон зняв капелюха і мовчки вклонився товариству.

Була четверта година дня, і з юта пасажири могли бачити фігуру колишнього боцмана, що піднявся на прибережну скелю. Погляд його не відривався від «Дункана».

– Знімаємося з якоря, сер? – спитав Манґлс.

– Так, Джоне, – схвильовано відповів Гленарван.

– Повний вперед! – скомандував молодий капітан механіку.

Епілог

Через одинадцять днів уже було видно береги Південної Америки, а 19 березня яхта кинула якір у бухті Талькауано. «Дункан» повернувся сюди після п’ятимісячного плавання, під час якого здійснив навколосвітню подорож. Учасники експедиції побували в Чилі, в Аргентині, в Атлантичному океані, на островах Трістан-да-Кунья, в Індійському океані, на архіпелазі Амстердам, у Австралії, Новій Зеландії, на острові Табор і в Тихому океані. Вони поверталися на батьківщину, досягнувши мети.

Поповнивши запаси вугілля і продовольства, «Дункан» попрямував уздовж берегів Патагонії, обігнув мис Горн і вийшов на простори Атлантичного океану. А через п’ятдесят три дні від того дня, як вони вийшли з бухти Талькауано, Джон Манґлс помітив вогні маяка на мисі Клір. Яхта перетнула Ірландське море і 10 травня вже була в Клайдській затоці. Об одинадцятій ранку «Дункан» кинув якір у Дамбартоні, а о другій годині ночі його пасажири входили у ворота замку Малкольм-Кастл.