Читать «Діти капітана Ґранта» онлайн - страница 110

– Ви вчинили правильно, Томе!

Тим часом сніданок, про який усі давно мріяли, було подано. За столом ніхто й словом не обмовився про Айртона, але після того, як мандрівники добре попоїли і знов піднялися на палубу, Гленарван розповів їм, що колишній боцман «Британії» зараз на «Дункані» й буде допитаний у їхній присутності.

– Дозвольте мені, любий Едварде, не бути при цьому допиті, – сказала леді Елен. – Мені б дуже прикро було бачити цього нещасного.

– Вам доведеться бути мужньою, Елен, – відповів Гленарван. – Я прошу вас залишитися. Необхідно, щоб Бен Джойс зустрівся віч-на-віч із нами всіма.

12

Допит

Ставши перед лордом Гленарваном, Айртон мовчки схрестив руки на грудях.

– Отже, – почав Гленарван, – ми з вами знову на тім самім «Дункані», який замірялася була привласнити банда Бена Джойса. Що скажете?

Губи колишнього боцмана затремтіли, але він відказав спокійно:

– З дурної голови я потрапив у пастку, яку сам же й приготував, тому можете чинити зі мною так, як знаєте.

– Я гадаю, – ледь стримуючи себе, сказав Гленарван, – що ви не відмовитеся відповісти на кілька запитань. Я хотів би знати, як вас називати – Айртон або Бен Джойс – і чи насправді ви служили на «Британії»?

Айртон так само байдуже дивився на далекий берег.

– Скажіть, коли ви покинули «Британію» і як опинилися в Австралії?

Відповіді знову не було.

– Послухайте, мовчати зараз не у ваших інтересах. Тільки відвертість може полегшити вашу долю.

Айртон поглянув лордові просто в очі й усміхнувся.

– Сер, я не скажу вам жодного слова. Навіть найкращий суддя добряче поморочить собі голову, коли розбиратиме мою справу. Хто зуміє довести, що Айртон і Бен Джойс – одна людина? Хто, крім вас, може звинуватити мене не те що в злочині, а навіть у провині, гідній осуду? Хто підтвердить, що я замірявся захопити це судно? Ви підозрюєте мене? Чудово! Але щоб засудити людину, потрібні докази, а у вас їх немає. І доти, доки їх не буде, я залишаюся Айртоном, боцманом судна «Британія».

Гленарван не збирався відступати.

– Я не судовий слідчий і мене не обходить ваше минуле, – заявив лорд. – Мені не потрібні відомості, які могли б вас викрити. Але вам відомо, заради чого я веду пошуки. Одне слово, і ви могли б навести нас на слід.

Айртон похитав головою.

– Ви знаєте, де зараз капітан Ґрант? – наполягав Гленарван. – Де насправді розбилася «Британія»?

– Я не скажу вам цього, сер!

– Айртоне, – голос лорда затремтів, – якщо вам відомо, де зараз Гаррі Ґрант, скажіть про це хоча б його нещасним дітям, адже вони живуть надією!

Було видно, що Айртон збентежений, але він швидко опанував себе.

– Я не можу, сер. Ні! Якщо хочете, можете повісити мене на реї.

– Айртоне, серед нас немає ні суддів, ані катів. На першій же стоянці вас передадуть британським властям.

– Тільки цього я й хочу. – Колишній боцман відвернувся і під конвоєм двох матросів попрямував до каюти, що правила йому за в’язницю.