Читать «Дівчина, що гралася з вогнем» онлайн - страница 377
Стіґ Ларссон
Він зважив свої шанси. Він знав, що коли піде напролом, то зможе заволодіти зброєю. Проте людина з пістолетом поводилася холоднокровно і вибрала позицію за розчиненими дверцями машини. Вона встигне випустити бодай одну, а то й дві кулі. Якщо діяти швидко, супротивник може промахнутися або не влучити в життєво важливий орган, проте, будучи поранений, він, можливо, вже буде не в змозі продовжувати втечу. Краще дочекатися іншого, зручнішого моменту.
— Лягай зараз же! — гаркнув Мікаель.
Він відвів ствол пістолета на кілька сантиметрів убік і вистрелив по узбіччю.
— Наступна куля буде тобі в ногу, — мовив Мікаель гучним і чітким командним голосом.
Рональд Нідерман, засліплений світлом фар, опустився на коліна.
— Хто ти? — спитав він.
Мікаель сунув руку в кишеню на дверцях, вийняв куплений на заправній станції ліхтарик і спрямував промінь Нідерманові в обличчя.
— Руки за спину, — наказав Мікаель. — Ноги нарізно!
Він чекав, поки Нідерман знехотя виконував наказ.
— Я знаю, хто ти такий. Якщо ти здумаєш робити дурниці, стрілятиму без попередження. Я цілюся в легеню нижче лопатки. Можливо, ти міг би мене здолати, але це тобі дорого обійдеться.
Він поклав ліхтарик на землю, зняв із себе ремінь і зробив з нього петлю, точнісінько так, як його вчили в стрілецькій частині в Кіруні двадцять років тому, коли він проходив військову службу. Вставши між ніг білявого велетня, він надів петлю на його руки і затягнув її вище за лікті. Так силач Нідерман став практично безпорадний.
Що далі? Мікаель роззирнувся — вони були зовсім самі на темній дорозі. Паоло Роберто нічого не перебільшив, описуючи Нідермана. Це виявився справді величезний амбал. Питання тільки в тому, чому цей гігант біг прожогом, ніби за ним гнався сам диявол.
— Я шукаю Лісбет Саландер. Гадаю, ти її зустрічав.
Нідерман не відповів.
— Де Лісбет Саландер? — спитав Мікаель.
Нідерман якось дивно на нього подивився. Він ніяк не міг зрозуміти, що таке сталося цієї дивної ночі і чому нічого не ладиться.
Мікаель знизав плечима. Він повернувся до машини, відчинив багажник і дістав з нього буксирний трос. Не міг же він залишити зв’язаного Нідермана посеред дороги! Огледівшись, він помітив на стовпі за тридцять метрів від себе блискучий у променях фар дорожній знак: «Обережно, лосі».
— Вставай!
Приставивши дуло пістолета до потилиці Нідермана, він відвів його до дорожнього знака, змусив спуститися в канаву і наказав сісти спиною до стовпа. Нідерман завагався.
— Все дуже просто, — сказав Мікаель. — Ти вбив Даґа Свенссона і Міа Берґман. Це були мої друзі. Я не збираюся відпускати тебе посеред дороги. Отже ти або сидітимеш зв’язаним, або я прострелю тобі колінну чашку. Вибір за тобою.
Нідерман сів. Мікаель обмотав буксирний трос навколо його шиї і зафіксував голову. Потім використав усі вісімнадцять метрів троса для того, щоб обмотати велетня навколо корпуса. Залишивши невеликий кінець троса, він прив’язав його руки до стовпа і закріпив кількома добрими морськими вузлами.