Читать «Дівчина, що гралася з вогнем» онлайн - страница 364

Сполучною ланкою стала вона сама. Якби вона не прийшла до Даґа Свенссона, вони з Міа залишилися б живі.

Залаченко засміявся:

— Ти не уявляєш собі, як ми здивувалися, коли поліція почала шукати тебе у зв’язку з убивством.

Лісбет закусила губу. Залаченко подивився на неї пильно.

— Як ти мене відшукала? — спитав він.

Вона знизала плечима.

— Лісбет! Рональд повернеться дуже скоро. Я можу сказати йому, щоб він переламав тобі всі кістки і добився відповіді. Ну ж бо позбав нас від цієї праці!

— Поштова скринька. Я знайшла Нідерманів автомобіль, узятий із салону, і дочекалася, коли та людина з’явилася виймати пошту.

— Ага! От як просто, виявляється! Спасибі. Я це візьму на замітку.

Лісбет трохи подумала. Дуло пістолета так само було спрямоване їй у груди.

— Скажи, ти справді сподіваєшся, що і цього разу якось пронесе? — спитала Лісбет. — Ти наробив дуже багато помилок, поліція тебе вирахує.

— Я знаю, — відповів її татусик. — Учора зателефонував Бйорк і сказав, що один журналіст з «Міленіуму» рознюхав усю історію, і тепер це вже тільки питання часу. Можливо, нам доведеться щось організувати щодо журналіста.

— Набереться довгий список, — сказала Лісбет. — Мікаель Блумквіст, і головний редактор Еріка Берґер, і секретар редакції, і кілька службовців, і це ще тільки «Міленіум». Окрім них у тебе буде ще Драґан Арманський і кілька службовців «Мілтон сек’юриті». Потім ще Бубланськи та інші поліцейські із слідчої групи. Скільки ж людей тобі треба буде вбити, щоб замести сліди? Тебе вирахують.

Залаченко знову засміявся:

— Ну й що! Я ні в кого не стріляв, і проти мене немає ніяких технічних доказів. Нехай вираховують на здоров’я, кого хочуть. Повір мені: у цьому будинку вони можуть проводити скільки завгодно обшуків, але не знайдуть анічого такого, що могло б пов’язати мене хоч з якою б злочинною діяльністю. У дурдом тебе засадив не я, а Служба безпеки, і навряд чи вони доб’ються того, щоб їм там виклали всі документи до єдиного.

— Нідерман! — нагадала Лісбет.

— Уже завтра вдосвіта Рональд поїде у відпустку за кордон і побуде там, доки все затихне.

Залаченко торжествуюче подивився на Лісбет:

— Ти все одно залишишся головною підозрюваною в убивстві. Тож якщо ти зникнеш, це для всіх буде найзручнішим виходом.

Минуло вже хвилин п’ятдесят, коли нарешті повернувся Нідерман. Цього разу він був у чоботях.

Лісбет Саландер крадькома придивилася до людини, яка, за словами її батька, доводилася їй зведеним братом, але не зауважила в ньому ані найменшої схожості із собою. Навпаки, він був її цілковитою протилежністю. До того ж у неї з’явилося чітке відчуття, що з Рональдом Нідерманом щось негаразд. Його статура, невизначені риси обличчя і голос, немов у хлопчика, вочевидь указували на якийсь генетичний збій. Він не відчув удару струмом, і кисті рук у нього були надто великі. Все в Рональда Нідермані здавалося не зовсім нормальним.

«Схоже, що в генах Залаченка є цілий букет різних відхилень», — подумала вона з гіркотою.