Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 93

Зосі більше не хотілося читати. Вона закрила книжку, відклала її вбік і замислилася.

— Усе це так дивно, — неголосно мовила вона. — Я й досі не можу отямитися від шоку, що якби щось не примусило мене тоді піти до Клаудії, то її б уже, можливо, не було. Не йдеться про те, що я зробила щось надзвичайне. Хоча з іншого боку це було незвичайно. Хто, крім лікарів може сказати, що врятували комусь життя? І подумай, я ж справді нічого не зробила. Просто опинилася в потрібний час у потрібному місці. Агата теж прийшла, але з нею завжди є проблеми, бо її щоразу доводиться довго прохати. Вона легко ображається, демонструє всьому світові свій норов. Якби не це, її любило б набагато більше людей. Та коли з нею познайомишся ближче, з’ясовується, що вона краща, ніж здавалося. І я більше її не боюся. Принаймні не так, як раніше. Мені шкода Клаудію. Не знаю, чи хотілося б мені жити, якби зі мною хтось так вчинив. Але ж я не могла її так покинути. Тоді я взагалі про це не думала. А тепер постійно. І навіть попросити пробачення в неї не можу, бо це взагалі дурня: «Пробач, що я врятувала тобі життя!» Коли уявляю себе на її місці… Чесно, я вже й сама не знаю, що гірше…

На щастя, Агата була вдома. Зоська просто мусила з кимсь про це поговорити. Тепер, коли емоції й піднесення від почуття власного героїзму вгамувалися, вона почала замислюватися над цим глибше. І ці роздуми не були веселими. Ось чому їй так потрібен був той, чия думка помітно відрізнятиметься від її власної. Зосі була потрібна Агата.

— Маєш час? — запитала вона по відеофону.

— А що таке?

— Я хочу поговорити.

— Про що?

— Ти зайнята?

Була п’ятниця, тож вона сподівалася, що Агата може приділити їй півгодини. У цю мить відеофон запищав, Зося штовхнула хвіртку й увійшла.

— Ти так розбалакуєш, ніби начиталася книжок із психології! — зауважила Агата, коли Зоська розповіла їй про всі свої сумніви. Вона їх ніяк не сприймала. Зрештою, слухаючи Зоську, паралельно дивилася на DVD якийсь жахастик, проте звук стишила.

— Давай розповідай, я його напам’ять знаю. Зрештою, він зараз закінчиться.