Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 50

І раптом з’явилася Клаудія, хоч ніхто її не кликав. Навіть не вона сама, а лише її голос. Вона щось ніжно шепотіла, слова раз по раз стихали, замість них чулися глибокі зітхання й постогнування. Коли до голосу Клаудії приєднався шепіт Марціна, Агата збагнула, що вона не спить. Лежала непорушно на ліжку й знічено слухала. Подумала, чи Зоська теж усе це чує. Але на Зоську в цій ситуації розраховувати було марно. Вона страждатиме цілу ніч, але точно не встане й не скаже їм забиратися геть. Агата поворухнулася на ліжку, щоб примусити зарипіти бодай якусь пружину, може ці двоє допетрають, що вони тут не самі?

На жаль, ліжко виявилося дуже нерипучим. А ті продовжували виціловуватися. Агаті зробилося гаряче. Вона вже думала, що скаже, коли їх побачить:

— Ой, привіт, Марціне, ти випадково не помилився дверима?

— Клаудіє, ми вам не заважаємо?

— Може, знайдете собі інше гніздечко? Я хочу поспати.

Усе однакова дурня.

«Дивно, що це мені незручно, а їм і байдуже. Чорт, я не збираюся ставати свідком чийогось сексу!» — вона не на жарт розхвилювалася, а цих двох ніщо не цікавило. Вони поводилися так, наче були самі на світі й до всього їм було байдужісінько. Проте Агаті сон злетів з повік.

«Скільки можна виціловуватися?! Невже їм досі не набридло!» — вона так довго вдивлялася в темряву, що вже розрізняла обриси двох тіл. І коли дівчина вагалася, що врешті краще: різко зажадати, щоб вони забиралися, чи залишатися німим свідком чужих ніжностей, двері раптово розчахнулися, а кімнату залило різке світло з коридору.

Агата почула, як щось гепнуло на підлогу, і в ту ж мить хтось, здається, Франек, змовницьки прошепотів:

— Гей, дівчата, о другій у п’ятнадцятій, тільки тихо. Буде after party.

— Добре, добре, — промимрила Клаудія з-під ковдри.

— Що таке? О котрій? — спитала сонним голосом Агата, хоча якби не Марцінова присутність, вона б узагалі не озвалася.

— О другій, але кожен зі своїм пивом!

— А котра зараз? — продовжувала Агата, не знаючи, як позбутися небажаного гостя Клаудії.

— За чверть дванадцята. І більше щоб не спати!

Єдиним можливим виходом було прокинутися. Якщо вона зараз відвернеться до стіни, усьому гаплик. Марцін вилізе з-під ліжка й повернеться до того, що почав. Агата різко відкинула ковдру, встала й подалася до ванної, щосили намагаючись не помічати Марцінових ніг, які стриміли з-під ліжка Клаудії. Дівчина довго сиділа в убиральні, тоді спустила воду й помила руки. Дала їм час тихенько попрощатися. Коли вона вийшла, у кімнаті горіло світло, Клаудії й Марціна не було, Зоська сиділа на своєму ліжку і, побачивши Агату, лише зойкнула:

— О Боже!

Коли всім здалося, що події цієї ночі скінчилися, виявилося, що то був лише початок. Лише тоді в коридорі завирувало життя. Двері кімнат раз у раз відчинялися, чутно було швидкі кроки, приглушені голоси й сміх. Забава вочевидь розкручувалася.