Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 34

Малгожата Гутовська-Адамчик

У п’ятницю англійська в групі Агати й Клаудії була останнім уроком. Того дня Агата абсолютно випадково зіштовхнулася у дверях із Мареком. Той глянув на неї, усміхаючись, і запитав:

— Тебе кудись підкинути?

— Ні, дякую… — знічено відповіла вона.

— Та чого там, у мене якраз із собою два шоломи. Сідай. Куди?

І Агата, сама не розуміючи, що робить, надягла шолом і сіла на мотоцикл Марека. На очах усієї школи.

— Даремно він це робить! — просичала Міс Тропік, визираючи крізь вікно учительської.

Проте Агата вже сиділа ззаду й міцно обіймала Марека. До 6-ї вулиці вони доїхали за якісь три хвилини. Агата зістрибнула з мотоцикла, зняла шолом і віддала Марекові. Подякувала і, не озираючись, пішла до саду. Марек запустив двигуна й поїхав.

І все.

Так мало й водночас так багато.

Уся спаленівши, вона ввійшла до будинку. Обперлася об стіну й довго переводила подих. Власне, нічого не сталося. Але для неї це означало дуже багато. На жаль, Міс Тропік була тієї ж думки. Вона вже сиділа в директорки з рапортом і вони вдвох нарікали на сучасну молодь і навіть прикидали, чи не звільнити бува нового вчителя англійської. Назавтра про цей випадок гула вся учительська, а за нею й уся школа.

Марек заявив, що йому на це начхати. Здається, він і директорці сказав щось таке, мовляв, вона може його звільнити. Але Агата не могла стерпіти настирливі погляди в коридорі, того, що всі перешіптувалися й тицяли на неї пальцями. Усе це спричинилося до того, що вона втратила свою звичну байдужість до всього й усіх. Їй здавалося, що в неї на лобі написано, як він їй подобається. Вона почала викидати коники на англійській або вдавала, наче не розуміє, що він їй каже. Вхопила дві одиниці. Марекові довелося їх поставити, бо вона віддала чистого аркуша на самостійних. Коли її викликали до дошки, заявляла, що нічого не знає. Однокласники стежили за цим з байдужістю. Марек нічого не розумів. Наказав залишитися після уроку.

— У чому справа? — запитав навпростець.

— Ні в чому.

— Що ти виробляєш? Ти ж нічого не написала. Це гол у твої ж ворота.

— То й що? — знизала плечима Агата.

— Схаменися, я ж знаю, на що ти здатна. Ти найкраща в класі, заслуговуєш на шістку.

— Чхати я хотіла.

— Та ну, невже? А може, ти щось мені скажеш? Ми ж були друзями.

Агата дивилася кудись убік, не в змозі видушити бодай слово.

— Що трапилося? — повторив Марек, але вона лише стиснула вуста. Похнюпила голову, ладна розплакатися. Але намагалася бути рішучою.

Мабуть, йому це набридло, бо він раптом заговорив учительським тоном.

— Я не дозволю викидати коники на своїх уроках. Ти єдина людина, з якою можна поговорити. Поводься по-дорослому, гаразд?

Агата кивнула, але продовжувала уникати його погляду. Вона ще не знала, як їй поводитися. Боялася виказати почуття, яке для неї самої стало несподіванкою.

— Я закохався, — промовив він, наче то була якась дурниця.

До Клаудії ніяк не доходило значення його слів.

— Що таке? — спитала вона, зморщивши носа.

— Я закохався, — повторив він.