Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 32

Зося йде коридором, мов задерев’яніла, мов закута в обладунки. Іде до свого класу. Навіть не знає, який зараз урок, зрештою, яка різниця. Якби вона була сміливішою, то пішла би геть зі школи і йшла, ішла вперед, світ за очі. Та вона цього не зробить, принаймні не тепер. Перед собою бачить спину Агати. Ну, чому саме її? Поспішає за нею й підходить до кабінету біології. Там уже сидять її однокласники. Зося відвертається від них і дивиться у вікно. Що вона там бачить? Зося й сама не знає. Вона нізащо не наважилася би глянути нікому в очі, бо кожен відразу зрозумів би її розчарування, сором, якого їй не позбутися довіку.

А тоді вона отримує першу в житті одиницю, і клас вітає це шаленими оплесками, а вчителька — подивом. Мабуть, на перерві це обговорюватиме вся учительська. Та Зосі начхати. Навіть розмови з батьками вона не боїться. Може, узагалі їм не казати? Зі школи дівчина виходить якась інша й чудово це усвідомлює. Вона ще не розуміє, у чому полягає ця зміна, невтямки їй, що ляпас, завданий незумисне тим, кого вона так необачно покохала, схожий на те, як недосвідченого плавця штовхають у воду. І тепер він або навчиться плавати, або потоне.

Коли за два тижні Патрик нарешті заговорить до неї в коридорі й запитає про Агату, Зося, не змигнувши оком, дуже природно скаже давно заплановане:

— Вона сказала, що вже має молодшого братика.

Ото й усе.

Він засмучений, і її це зовсім не тішить. Навіть стає трохи шкода, що вона так його обламала. Та зрештою, задоволення від першої в житті помсти перемагає, і Зося насолоджується цим із цікавістю новачка.

За три тижні у вересні відбувається найважливіша шкільна дискотека, поєднана з посвятою в першокласники. Кожен клас готував коротку програму, а третьокласники знущалися з наймолодших. Позаяк рік тому жертвою були вони, усім кортіло дізнатися, що ж вигадає третій клас. І це й стало родзинкою вечора. Дискотека, діджей, стіл, підготований першокласниками — усе це було кволим додатком до посміховиська, яке влаштовували першачкам третьокласники.

Цьогорічної посвяти всі побоювалися. Ішлося про те, щоб налякати салаг якомога дужче. Другі класи розповідали про це зі знанням справи, змальовуючи жахливі, мало не пекельні муки, які очікують їхніх молодших товаришів, і страхаючи їх більше, ніж потрібно. Забава мала бути суперова, шкода, що з батьками й учителями, але то дрібниці.

Завданням старост було отримання письмової згоди кількох батьків із кожного класу на те, щоб вони прийшли й стежили за порядком під час урочистості. Формальність, але без цього не обійдешся. Відсутність підписаних заяв означала заборону участі в забаві. Згоду треба було принести до канцелярії щонайпізніше за два дні до вечора, тобто в середу.