Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 25

Оце і є справжнє життя, все решта — фуфло.

Агата нудьгує на англійській. Роззирається класом. Кожен займається чим завгодно, але ніхто й не намагається вникати в текст, записаний на диктофон. Якщо скажуть учительці, що нічого не зрозуміли, залишиться менше часу на опитування, може, удасться розкрутити її, щоб понарікала на них? Ніхто про таке не змовлявся, але перевірити вчителя не зашкодить. Звичайні штучки й уже стає відомо: міцний горішок чи так собі. Чи легко можна ошукати? Чи любить відхилятися від теми? Нарікає на вчительську долю? Учні ніколи не домовлялися, як перевірити вчителя, але прості прийоми дають можливість заощадити чимало учнівської енергії й опанувати набагато менше матеріалу, ніж того вимагає підручник.

Агата пише Клаудії записку: «І що? Уже маєш?» Аркушик мандрує середнім рядом, тоді переходить до того, що від дверей. Клаудія читає. Дивиться на Агату й легенько хитає головою й ворушить вустами: «Ні. Я страшенно зайнята».

«Цікаво, чим?» — думає Агата. Вона анітрохи не вірить Клаудії. Одним вухом дослухається до слів нової вчительки англійської, яка захоплено розводиться про власні канікули, бо дозволила себе втягнути в довгу розмову:

— Слово честі! — причому все польською. — Прага просто чудова! Суцільне старе місто! І цілу ніч можна розважатися! Там купа пабів і клубів, так багато молоді з усього світу! — кожне речення закінчується знаком оклику, а вона корчить із себе таку розумну й відчайдушну, намагається показати, як чудово все знає і взагалі. Трішки потеревенили про Прагу — і уроку мов не було. Про це і йшлося. Адріан і Томек виходять із класу, переможно потискаючи одне одному руки. Про домашку навіть не згадала!

На перерві Агата наздоганяє Клаудію в коридорі, перш ніж та зникне за дверима дівчачого туалету. Агата туди ніколи не заходить, її нудить від смороду, крім того, вона просто всім цим гидує, туалетні плітки її не цікавлять.

— Гей, ти, як будеш так тягнути, то нам це шмаття до спини приросте, — каже вона, смикнувши Клаудію за рукав форми.

— Ой, сорі, я така закручена. Трохи загуляли з Давидом і теє… Ну, розумієш… — незграбно виправдовується Клаудія, і Агата зрозуміла, що жодної петиції не буде.

— То було не погоджуватися, — скипає вона.

— Чого іще?

— Якщо в тебе полова в голові, то треба було відмовитися. Ти ж нічого не хочеш робити.

— Гей, ти ж за мене голосувала?! — похмуро питає Клаудія.

— За тебе?! — Агата дивиться на неї, наче та з дуба впала. — Ти що, здуріла?!

— Тоді вимагай від того, за кого ти голосувала.

— Ти що, нічого не тямиш у демократії? Твій занюханий обов’язок — представляти мої інтереси, голосувала я за тебе чи ні, ясно?! — Агата зверхньо дивиться на Клаудію й розвертається. Напевне нічого із цього не вийде, але вона ще трохи помучить гладуху. Нехай знає, що бути старостою — це не мед їсти.

Міс Тропік отримала дозвіл на вбивство. Бо як інакше назвати те, що вчителька прагнула будь-кого якомога швидше завалити? Хімія, кому воно потрібно? Гидота така, усі ці символи, реакції, формули. Увесь 2-Б страждає від алергії на міс Тропік і хімію. Неймовірно, але це стосувалося навіть Зоськи. Хімія їй не йшла. «Не йшла», тобто в неї була четвірка. Зрештою, єдина. Ця четвірка дуже погано впливала на її середній бал і була причиною постійного зубріння. В Агати був трояк, і вона цим не переймалася. Клаудія боролася з одиницями. Кожне питання закінчувалося словами: «Сідай, одиниця!» Кожна контрольна: «Кліщ — одиниця!» Хімічка довела її до того, що перед кожним уроком хімії Клаудію нудило. Отож вона йшла до медсестри або сама призначала собі протиотруту: тікала зі школи або сиділа в тубзику. Відсутність без поважної причини все-таки краща, ніж п’ята, шоста чи сьома одиниця.