Читать «Вона» онлайн - страница 4

Розділ 3

Тарас або (Перша зустріч)

Так от, Марі потроху ставало цікаво що ж за зустріч її очікує? Але вона відчувала що нічого хорошого ця зустріч не принесе. Вона бачила як вигляд за вікном змінював міські будинки на дерева і поля. У Марі був час подумати, що її чекає, і куди її везуть, вона могла б усе це передбачити, але не хотіла. Вона розуміла, що цю ситуацію вже не змінити. Тому змирилась із неминучим і чекала на зустріч.

Машина виїхала з містечка і зараз рухалась передмістям. Будинки віддалялися один від одного. В очі кидалось і те, що кожен наступний будинок був розкішніший за попередній, а угіддя збільшувались у площах. Але Марі ще перед тим, як побачила ці будинки, прекрасно розуміла, що найняти охорону навряд чи зміг би простий робітник. Тому приблизно такого перебігу подій вона й очікувала. Машина звернула з головної дороги і тепер рухалась зеленим тунелем. Марі зрозуміла, що вони їдуть до одного з тих розкішних будинків, які вона бачила дорогою. Машина під’їхала до старовинного будинку, на вигляд він був схожий на замок. Відчинились ворота і через вікно машини Марі побачила чудове подвір’я. Зелені газони, доглянуті дерева, квіти, і їй спало на думку, що в цьому будинку має жити за сценарієм велика, щаслива сім’я. Яка насправді наївно вірила, що жити в замку це круто. Машина зупинилась. Чоловіки вийшли з машини, Марі вийшла за ними. Вона підняла голову і подивилась на небо. Цікаво чи побачить вона його знову? Питання ніби й дурне. Та розуміючи таємничість ситуації, потрібно бути готовим до всього, навіть не до найкращого повороту подій. Та все ж Марі спокійно рушила за чоловіками до будинку. Відчинились двері, і вона увійшла. Це був як їй здалося, дуже затишний будинок, добре обставлений, Марі на мить стало ніяково, вона згадала власний дім. Так, він був зовсім не такий як цей, але був майже так само затишний, як і її. А можливо, це все через те, що Марі давно не була у звичайних будинках, де люди живуть звичайним життям. Марі дивилась на зовсім чужий для себе дім, а думками перенеслась до власного. Який він тепер? Чи щось змінилось? У вітальні Марі зустрів чоловік значно старший за неї. Дівчина машинально подумала, що йому напевно десь стільки, скільки і її батьку. Чоловік кивнув двом Маріним супроводжувачам, і вони вийшли з будинку не промовивши ані слова. Марі ж не змогла промовчати.