Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 81

Аня тріпнула головою і не зрозуміла: то було вчорашнє видіння чи, може, побачене щойно, поки вона на хвильку задрімала за кермом?

Цікаво, що означає цей сон, подумала жінка. Певно, щось не зовсім добре. І без того минулий рік був важким: загинув Сильвіо Конті, помер, не витримавши бюрократичної тяганини, Святослав Браславець. Ален став чужим. Зруйновано надії на вчителювання. Ніби під час суворої зими, загинув виноградник її, Аниних сподівань. Лише одна лоза залишилася живою — Анина розірвана родина. Батько… Прагнення побачити його виявилося непереборним. У його появі на французькій землі була якась невідворотна логіка буття. Уявити важко, що тепер він — бізнесмен, керівник спільного підприємства. Його успіх викликав у дочки приплив ревнощів. Невже це той самий Микола Курилець, її батько-невдаха, якого ледь терпіли вдома, виснажений відрядженнями фінінспектор, а донедавна жалюгідний пенсіонер?

А втім, навряд чи там є привід для заздрощів. Примхливій доні Курильців, цій шибайголові, навіть у хвилини слабкості досі жодного разу не хотілося повернутися до того життя, від якого вона з такими зусиллями втекла. Умань, її ровесники, колишні вчителі, сусіди, далекі і близькі родичі — усе це було для Анни тепер нереальним і ніби ховалося за якоюсь пеленою. Мати бачила відстань, що утворилася між нею і дочкою, тому вагалася, чи варто їй бути з дітьми разом. Казала, що через свою мізерну пенсію не хоче бути тягарем для своїх «француженок». А поки що їм не зайвим було б тримати під рукою хоч якийсь рятівний круг. На крайній випадок знадобився б і Сильвіо, але Господь розлучив його з белла донною.

Анну розривали суперечливі почуття. Несила було змиритися з тим, що в неї стає все менше можливостей для того, щоб круто змінити своє життя, якщо виникне таке бажання. Невже ніколи не станеться нічого нового і несподіваного? Невже час, коли вона насолоджувалася особистою свободою і вільним вибором, закінчився? Це було не тільки сумно, а й смертельно боляче. Тим нещаднішим було усвідомлення того, що вороття на Батьківщину немає. Водночас жінка сповна відчула, що насправді останнім і незрадливим прихистком для людини може бути тільки рідна земля. Доля послала їй виняткову можливість — приїзд батька. Серце віщувало: не скористається цим шансом — шкодуватиме решту свого життя. Транс, в який її вкинула ця подія, повторюватиметься знову і знову. Поїзди суму нестимуть француженку в далечінь, старики з роками йтимуть з життя, і ставатиме жаль дитинства.

Початок, з якого виникла вона, Анна Курилець, мав своє особливе тяжіння, схоже на сон. Певно, її матері при своїй неспокійній вдачі цілком достатньо було б цього тяжіння, щоб відчувати задоволення від того існування там, в занапащеній, обдертій Умані. Іншу долю обрала її дочка, ставши мадам Фужерон. Але навіть тут, за тисячі кілометрів, новоявлена «француженка» відчувала свій початок. Так само, як день народження, в Аниній колисці було зашифровано її щасливу і нещасливу хвилину.