Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 71

Дівча було просто взірцем молодої парижанки. Рекар із першого погляду зрозумів сутність цієї мадемуазель. Звичайно ж, вона надає перевагу простому одягу і майже не користується косметикою, полюбляє пити вино в компанії подруг на літніх терасах у центрі Парижа, танцює сальсу і помірно займається сексом. Франсуа Недяк, ясна річ, вважає, що дав своїй донці максимум можливого. Нащадки Білої гвардії розчинились у суєті, забули пращурів. Їхній родовід, після безлічі неординарних вчинків, замкнувся на такому прозаїчному знаменнику, як крихітка Маріон. І для цього потрібно було, щоб полковник царської кінноти, права рука Врангеля врятувався на останньому кораблі до Константинополя і, врешті-решт, потрапив до Парижа. Загадкову петлю зробило провидіння, розпорядившись у такий спосіб зовсім не гіршим генетичним матеріалом українства. При всій своїй іронічності Ален у цю мить відчув фантомні болі. Йому було шкода колишньої батьківщини своїх прадідів. Напевно, щось подібне, якщо не гірше, відчувала Аня.

Франсуа розлив вино в келихи і запропонував наїдки. Одна зі страв мала напрочуд дивний вигляд.

— Покуштуйте! Це — бігус за рецептом моєї бабусі. — А, до речі, мадам, — господар звернувся до Ані, — звідки ви знаєте російську мову?

Жінка змигнула, сховала гострий погляд під густими віями і розповіла свою історію, проте не назвала місто, з якого приїхала. Натомість Аня охоче поділилася враженнями про французьку школу.

— У класі, де я викладала математику, навчалися здебільшого темношкірі хлопчики та дівчатка. Їх наука не цікавила. Це мене остудило, хоч як я не рвалася до викладацької роботи. До того ж, в очах майбутніх чоловіків-мусульман я — не людина, тому що жінка. Хлопчики-араби на мене дивились уже зовсім по-дорослому, тож я відчувала певний дискомфорт. Я намагалася бути не надто наполегливою вчителькою, хоча насправді це йшло в розріз із моїми принципами. Десятки дівчачих очей дивилися на мене з-під паранджі. Я не могла втямити, чи доступною мовою пояснюю урок. Погодьтеся, для вчителя це жахлива ситуація — не мати контакту з учнями.

— Це — особисте, — махнув рукою Франсуа. — А як щодо французької методики навчання?

Аня скептично посміхнулася — і цієї миті Франсуа раптом подумки зауважив, що його розмовниця не така вже непомітна сіра мишка, як це здавалося на перший погляд. Жінка сказала:

— Замість простих і фундаментальних основ науки французьких школярів швидко спеціалізують. Вони стають експертами в якійсь вузькій області своєї науки, не знаючи нічого іншого. Одного учня запитали: «Скільки буде два плюс три?» Він відповів: «Три плюс два, тому що при переставленні доданків сума не змінюється». А порахувати, що це п’ять, хлопчик не міг. Керуючись цим прикладом, наш міністр науки й освіти хотів виключити зі школи математику.

Ален охоче підхопив цю тему, розповівши свіжий, майже анекдотичний випадок з життя американських колег.

— Недавно до Москви приїжджали представники фірми «Боїнг» із Сіетла. Потім вони завітали до Парижа і побували в моєму офісі, у торговельно-промисловій палаті. Американці зізналися, що не могли б підтримувати традиційно високий технічний рівень своїх розробок, якби не використовували працю іноземців, які підготовлені краще за американців.