Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 17

Під час прогулянки Маріїнським парком гість встигнув повідомити, що має двоповерховий будинок у селищі поблизу Реймса. Живе разом із синами, яких доглядає бабуся. Навколо дому — чималий сад, є також маленький крільчатник.

– І ще, напевно, є собака? — запитала Аня.

— Ні, кішка, — відповів Едмон.

Обоє розсміялися.

Француз витягнув з кишені портмоне і показав фотографію своїх близнят.

— Поль, Даніель.

Жінка розкрила свій медальйон.

— Анжела, Камілла.

Він узяв її за руку і запитав, чи хоче Аня знайти роботу у його країні.

— Звичайно. Я збираюся викладати математику маленьким французам. Так само, як викладаю її тут.

Едмон зауважив, що для цього потрібно скласти іспити в університеті, аби підтвердити український диплом. Не кажучи вже про вивчення мови.

— Я в курсі, — швидше, ніж звичайно, відказала англійською Аня.

Фужерон пильно подивився їй в очі. Здавалося, він щось подумки зважував і тому мало говорив про себе. Ані ледве вдалося з’ясувати важливі для себе речі, такі як трудова діяльність самого Едмона та його захоплення. Майбутній наречений, — дарма, що не сягнув сорокарічного віку, — працювати не планував, його влаштовувала пенсія з інвалідності. Швидше для спілкування, ніж для підробітку, колишній вчитель фізкультури влаштувався керівником легкоатлетичного гуртка для підлітків за місцем проживання. Захоплювався інтернетом.

Якийсь час Аня і Едмон ішли мовчки, позираючи на перехожих. На цю випещену пару ніхто не звертав уваги. Того дня Хрещатик вирував масовими акціями. Комуністи організували ходу з нагоди дня народження вождя світового пролетаріату. Націоналісти, навпаки, виставили проти демонстрантів пікети, тримаючи транспаранти з написом: «Володимир Ленін — кат українського народу». Деінде спілкування протилежних сторін супроводжувалось бійками. Едмон споглядав ці вуличні баталії з таким виразом, наче перед його очима проходили кадри якогось історичного фільму.

— Я не сподівався побачити подібне в реальному часі, — сказав він, звертаючись до Ані.

— Нічого дивного. Компартія на парламентських виборах взяла двадцять відсотків голосів виборців, — відказала «уманська вчителька» зі стурбованим виглядом.

Фужерон з цікавістю глянув на неї.

— Ти переживаєш через це?

Аня зробила жест, що означав вираз огиди.

— Не сприймаю комуністів. Я голосувала за «Нашу Україну». Це ліберальний блок, що виступає за національне самовизначення. Він утворив найбільшу фракцію в парламенті.

Певно, Фужерон побажав згладити враження зверхності, яке промайнуло в його тоні, і розповів про перебіг подій навколо президентських виборів у Франції. Він говорив легко, навіть іронічно. Принаймні його ставлення до виборчої кампанії не було надто серйозним. Аню стривожила деяка інформація в його розповіді. Дещо про це вона чула краєм вуха, але зі слів Едмона поставала не дуже приємна картина. Трапилася скандальна сенсація — у другий тур президентських перегонів вийшовультраправий кандидат, лідер Національного фронту Жан Марі Ле Пен, який мав репутацію расиста і демагога. У його програмі були положення про висилку нелегальних іммігрантів, обмеження виборчих прав іноземців та скасування автоматичного набуття громадянства. Цей кандидат у президенти наполягав на виході з Маастрихтського договору та Шенгенських угод і відмові від євро. Найкращі результати Ле Пен показав у східних департаментах Франції вздовж кордону. Свою підтримку цьому єврофобу висловили ультраправі європейські політики, зокрема Володимир Жириновський у Росії.