Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 15

— На Теремки.

Там, в одній з багатоповерхівок, на неї чекали білосніжна постіль і старенький комп’ютер, такий необхідний у справах. Квартира в родички була занапащена безгрошів’ям і скидалася на нічліжку для бомжів. «Але й за те треба було дякувати долі», — думала Аня, роздягаючись в окремій кімнаті з обідраними шпалерами і підсліпуватою люстрою. Незаміжня тітка Віра, в якої майже не залишилось шансу влаштувати особисте життя, найліпше підходила для облаштування Аниних амурних справ. Вони обидві відчували потребу одна в одній: Легкоступ обрала квартиру київської родички за оперативний штаб, а тітка, у свою чергу, тішилася власною причетністю до європейських цінностей, починаючи з італійського спагеті і закінчуючи зношеними речами іммігрантки.

Цього разу в центрі їхньої уваги перебував французький громадянин Едмон Фужерон, особисті дані якого Аня знайшла на сайті служби знайомств. Цей чоловік цікавився українським жіноцтвом на предмет шлюбу. Фотографія потенційного нареченого вже прикрашала комп’ютерний столик. Але вийти заміж за іноземця у тридцять два роки, маючи двох дітей, — задля цього жінці недостатньо було бути просто красунею. Ця шлюбна оборудка приховувала якусь інтригу, яку саме — тітка не могла збагнути. Наступного дня племінниця та Едмон побачаться вперше. Їхня зустріч триватиме кілька годин. Потім «Боїнг» віднесе його до Парижа, а її — до Риму. Останнє Фужерону знати не потрібно. За легендою, яку придумала для себе Аня, вона все ще викладає математику в уманській школі.

Якось племінниця поділилася з тіткою інтимними подробицями щодо вериг стримування від позашлюбних стосунків.

— Ну ось, нарешті, ти тепер розв’яжеш цю проблему, — наївно зраділа тітка Віра.

— Та що ви! — обурилася такому припущенню Аня. — Я б на цього миршавого очкарика навіть не глянула за інших обставин. Він буде для мене офіційним чоловіком, і не більше того. Тьотю, цей шлюб — гра, і навіщо вона Едмону, стане зрозуміло тоді, коли я опинюся в його оселі в статусі дружини.

— А тобі ця гра навіщо? — ще наївніше запитала Віра.

Племінниця розсердилася не на жарт.

— Я хочу отримати вид на проживання у Франції, привезти туди своїх дітей, аби вони навчались у тамтешній школі, а згодом — у Сорбонні. Це вам зрозуміло? Для французів шлюб — річ дуже відповідальна. Вони одружуються рідко, більшість живе у громадянському шлюбі. Отож, перш ніж побратися, пара має пройти медичне обстеження. Ав мерії під час урочистої церемонії молодятам дають так звану «сімейну книгу» — lIvret de famIlle, до якої подружжя повинно записувати всі офіційні події, наприклад народження дітей, розлучення або смерть.