Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 14

Тетяна Ковтун

Діти були слабкістю Конті. А от Розалінда, його колишня дружина, після того як з роками обриси її гарненької фігурки перетворилися на суцільний квадрат, тепер не викликала в нього ніяких ніжних почуттів. Тим більше після того, як жінка виказала таку черствість під час хвороби чоловіка.

Діно ніби вгадав думки батька.

— Мама не згодна з рішенням суду про розподіл майна і подаватиме апеляцію, — сказав він.

Так чи інакше це загрожувало подальшим намірам синьйора Конті. Для нього не було секретом, що Джина шпигує за ним і Анею і про все доповідає Діно, а той передає плітки Розалінді. Як тільки його наміри стануть відомі, колишня дружина не впустить можливості офіційно заявити про те, що має заперечення проти його нового шлюбу. Сильвіо відчув клубок у горлі. Син тим часом іронічно поглядав на нього своїми виразними очима, чекаючи відповіді.

— Та йдіть ви під три чорти! — не стримався старий і замахав на сина пензлями, які все ще тримав у руці.

Непроханий гість пішов геть, грюкнувши дверима.

Для уродженців Південній Італії родинна солідарність була і є понад усе. Недарма ж тут народилася мафія. Тільки інтереси родини були вартими уваги та якихось зусиль. Діно вважав, що батько не наважиться опублікувати оголошення про свій новий шлюб. Цим кроком було б розпочато процедуру легалізації перебування Ані в Італії. Проте в Розалінди з’явився би чудовий привід заявити про свої додаткові претензії на майно колишнього чоловіка. Далі мав би відбутися суд щодо неможливості депортації української іммігрантки. За цих умов ніхто не міг гарантувати, що рішення суду буде на користь Анни і Сильвіо. Треба все це якнайшвидше пояснити українській пройді.

Молодик умить дістався до Торре Аннунціата і майже вбіг до батькового готелю. Джина, як завжди, сиділа на високому стільчику за конторкою. Їхня незапланована зустрічне здивувала жінку, аджеДіно був таким же непередбачуваним, як і його тато.

— Вона тут? — не вітаючись, запитав хлопець.

Старша покоївка заперечно хитнула головою.

— У тебе є щось про неї нове?

— Атож! — вдоволено відповіла йому Джина.

Новина полягала в тому, що Аня таємно від усіх скористалася інтернетом, який входив до сервісу найдорожчих клієнтів готелю. Діно насторожився.

— Покажи, де.

Вони пішли нагору. Жінка відчинила двері одного з номерів. Там серед дорогих меблів скромно стояв столик із комп’ютером. Хазяйський синок увімкнув його і поринув у таємниці Аниного хаджу. Яким же був його подив, коли на моніторі зарясніли назви веб-сайтів для тих, хто шукає собі подружжя через Всесвітню павутину. Молода покоївка цікавилася переважно українськими інтернет-ресурсами. Отже, вона не мала наміру виходити заміж за Сильвіо Конті! Це відкриття вразило Діно. А втім, як знати…

Джина помітила, що настрій у хлопця значно поліпшився, коли він залишав готель.

V

На оксамитовому київському небі сходили перші зірки, хоча, здавалося б, зовсім недавно тут у сутінках роз’їжджалися пасажири, які зійшли з літака. Квітнева ніч швидко огортала обрій, залишаючи за своїм темним покровом усі клопоти доби, що минала. «Боїнг», який прямував за маршрутом «Рим — Київ», прибув до аеропорту Бориспіль точно за розкладом, о дев’ятій вечора. Лише одна пасажирка у світлому брючному костюмі нібито нікуди не поспішала. Це була Анна Легкоступ. Вона останньою дочекалася валізи і відразу ж здала її до камери схову. Глянувши на годинник, молода жінка зморщила чоло і діловито зупинила перше-ліпше таксі.