Читать «Вибране: Королі і капуста. Оповідання та новели» онлайн - страница 327

Коли ми з Біллом Бесетом лишились на самоті я почав обмірковувати маленький викрут, що мусив призвести до певного комерційного ефекту. Стривайте лишень, я покажу цьому містеру Розломникові, яка різниця між комерційними справами та “працею”.

— Я не візьму від вас у дарунок грошей, містер Бесет, — сказав я до нього, — однак, буду вам щиро вдячний, коли ви згодитесь, як приятель подорожній, взяти на себе мої видатки, хоч поки ми виберемося з меж військових дій, що ви викликали неморальним дефіцітом цієї ночі у фінансах цього міста.

Білл Бесет згодився, і ми першим потягом помчали на захід.

Коли ми під’їздили до міста Лос-Перос, у Арізоні, я запропонував, чи не кинути нам тут жеребок. Тут жив, покинувши всі справи, мій старий учитель, Монтегю Сідвер. Я був певен, що Монті позичить мені грошей на павутиння, коли я йому доведу, що на прикметі муха, ще й дзижчить близенько. Білл Бесет признався, що міста йому всі одинакові, бо він працює здебільшого поночі. Тому ми злізли в Перосі, прегарному маленькому місті в околицях срібних копалень.

Я припас маленьку гарненьку річ, що влучала певно, ніби комерційна рогатка, і нею збирався поцілити Бесетові просто в череп за вухом. Я ухвалив відібрати в нього гроші, як увісні з-під подушки, а натомість залишити йому якийсь лотерейний білет, що коштував би близько 4055 доларів за науку. Я гадав, що така, приблизно, сума в нього лишилась. Але коли я забалакав про те, щоб укласти капітал у якусь справу, він накинувся на мене з такими словами:

— Брате Пітере, заснувати підприємство, як ви пропонуєте — думка непогана. Я до ваших послуг. Тільки коли вже я заходжусь, то це буде такий проект, такий поважний, що від нього віятиме крижаним холодом.

— Я гадав, що ви не від того, щоб обернути гроші шпаркіше, — сказав я.

— Я це й роблю, — відповів він, — і дуже часто. Не сплю ж я цілу ніч на одному боці. Ось що я вам скажу, брате Пітере, — я хочу відкрити картярню. Не хочу я морочитись з дріб’язковим шахрайством. Але гра, — казав він, — коли сидиш край того столу, куди спливає вся користь, — це чудовий компроміс між крадіжкою срібних ложок та торгівлею перочистками на благодійному базарі.

Ну от, Бесет найняв хату й заходився видивлятись, де б то придбати меблів та малюнків, щоб прикрасити стіни. Того ж вечора я заскочив до Монті Сільвера, і він мені позичив під мій проект двісті доларів. Тоді я пішов до єдиної в Лос-Перосі крамниці, що торгувала картами, й покупив усі талії, які тільки були. Другого ранку, ледве ця крамниця відчинилась, я приніс усі карти назад, сказавши, що товариш, який зі мною умовився, передумав і попросив, щоб крамар узяв карти назад. Той згодився й вернув мені половину грошей.