Читать «Вибране: Королі і капуста. Оповідання та новели» онлайн - страница 290

Отже міс Ліннет д’Арманд повернула свого стільця спинкою до вікна, з якого було видно Бродвей, і сіла вчасно заштопати п’ятку чорної шовкової панчохи. Шум, рев і ярке світло Бродвею під її вікном не вабили її; вона прагнула лише задушного повітря театральної вбиральні на цій чарівній вулиці і реву глядачів, що збираються в її примхливих кварталах. Але прагнення прагненням, а панчохи теж не слід занедбувати. Шовк так швидко зношується, але ж знов — що, крім шовку, можна носити?

Готель “Талія” дивиться на Бродвей, як Маратон на море. Він стоїть, немов похмурий стрімчак над виром, якраз там, де зустрічаються течії двох найжвавіших вулиць. Закінчивши свої мандри, сюди стікаються з усіх боків актори і акторки, щоб розпустити шнурівку в корсеті і струсити пил з панчішок. А навколо всі поблизькі вулиці аж кишать театрами, театральними посередницькими конторами, агентствами, студіями і тими омарними палацами, до яких веде тернистий шлях актора.

Коли ви проходите по коридорах темної й задхлої “Талії”, ви почуваєте себе не то на величезному ковчезі, не то на кораблі, що от-от попливе, полетить або покотиться на колесах. У цьому будинку вчувається щось тривожне, якесь чекання, непевність, навіть якісь лихі передчуття і страх. Коридори його — лабіринт. Без провідника ви блукаєте в них, немов загублена душа.

Завернувши за перший кращий ріг, ви можете наскочити на пеньюар, можете зустріти стривоженого трагіка в купальному халаті, що розгублено блукає по коридорах, шукаючи славлених ванних кімнат. Із сотень кімнат доноситься дзижчання голосів, уривки старих і нових пісень, роблений сміх компанії акторів.

Літо. Трупи розпущено і актори відпочивають у своєму улюбленому караван-сараї, обсідаючи тимчасом антрепренерів, щоб дістати ангажемент на наступний сезон.

У цю годину денну роботу — обтоптування порогів театральних агентств — закінчено. Повз вас, коли ви, очманілий, бродите по вкритих мохом коридорах “Талії”, проносяться у розвійних шатах чутні видіння гурій з імлистими зорями-очима, шелестячи шовком і оживляючи похмурі сумні коридори ароматом frangipanni. На дверях молоді комедіанти з рухливими борлаками ведуть серйозні розмови про Буса. Звідкись доносяться пахощі шинки, кучерявої капусти і дзвін тарілок.

Невиразний гомін у “Талії” через пристойні, нешкідливі для здоров’я, інтервали оживляється стриманим паканням пивних корків. Життя в цьому веселому готелі тече легко, з певними розділовими знаками, причому улюблений знак там кома, насередник дивляться з-під лоба, а крапка зовсім не визнається.

Кімната міс д’Арманд була дуже маленька. Гойдалка могла поміститися між туалетним столиком і вмивальником, тільки якщо поставити її вздовж стіни. На столику, крім звичайних дрібничок, були всякі сувеніри, що їх зібрала екс-примадонна під час гастрольних подорожей, і фотографій найближчих друзів по сцені.

Штопаючи панчоху, вона двічі чи тричі скинула оком на одну з цих фотографій, по-дружньому всміхаючись.

— Цікаво знати, де зараз Лі? — промовила вона стиха.