Читать «Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею» онлайн - страница 22

— Кожум'яка?

— Звичайно.

— А артист звідки? Наш, місцевий?!

— Місцевий. Театр-студія «Біля віадука».

Я знав, про кого говорить підполковник. З Льошею Сайкіним, безглуздо загиблим під колесами, ми були знайомі. І в газетах писали. Правду кажуть, що наше місто — велике село. Всі один одного знають. А випадок був справді дивний. Чи ж не Скоморох Льошку під колеса штовхнув?!

І, ніби у відповідь, крізь сигаретний дим:

— …ще було. Двоє наркоманів перехожого зарізали. Знову — єдиний свідок. Але там у нього чисте алібі. Нарків через день узяли, вони зізналися… Ну ось скажіть: хіба може таке з нормальною людиною увесь час траплятися? Як вбивство — він тут як уродився. Свідок. Нутром чує, на запах іде. Приходить і дивиться. Ні, упевнений: він давно від цього схибнувся. Пробачте, я говорив вже…

У роті пересохло. Наслідуючи приклад Качки, завляю собі ще пиво.

— …з'ясували: іще два небіжчики за ним. З невпізнаних. Сам у зізнанні написав. І сповідатися встиг, попа в лікарню зажадав. С-скотина! У пеклі йому горіти, в пеклі! Хоч ти гопки перед попом скачи… Дванадцять жертв за чотири роки. Щораз інакше. Ось, коли брали його — вірші «живця» читати примушував. З «Отелло». Спасибі, до речі, за підказку. А з іншими…

Качка беззвучно жує губами, збираючись з думками.

— Підлітка з ліцею біля церкви убив. У Молодіжному парку. Там райвідділ за три кроки: не побоявся. Ні Бога, значить, ні нас. Вранці убитого знайшли. Батюшка на службу приїхав, а тут — труп. Сидить під кленом задушений. На голові — ковпак з аденофорами, в руці — брязкальце, а поряд чомусь три дворняги бродячих прив'язані. Виють…

— Мішель Гельдерод, «Ескоріал».

— Що?

Він навіть здригнувся від несподіванки. Мовчав, розумієш, Валерій-світ Якович, мовчав — і видав.

— Мішель Гельдерод, бельгійський драматург. П'єса «Ескоріал». Там король садить блазня на свій трон, примушує зізнаватися в коханні до покійної королеви, а потім наказує кату його задушити. І це все під церковні дзвони і завивання собак. Жаскувата сцена. Навіть в театрі. А в житті…

Мене пересмикнуло. Ледь пиво не розлив.

Ясно пригадалося: гастролі Ризького академічного, і Будрас, вже старий, хворий, в ролі короля-садиста, зірваним голосом шепоче в завмерлий зал: «Хіба святі таїнства призначені для блазнів? Підемо, виконаємо святий обов’язок!» В очах Будраса сльози, справжні, без дурнів, а за спиною його Людина-в-червоному навалилася на блазня Фоліаля і душить, душить, мовчки, беззвучно, байдуже…

— Справді, збігається! — у очах підполковника спалахнув вогник азарту. — А нумо, нумо, давайте: я вам розповідаю, а ви вгадуєте!

— Ну, знаєте! Я не енциклопедія. Мало що маніяку в довбешку трісне?..

— Але двічі вгадали?! «Отелло» і цей… «Ескоріал». Два з двох — чудовий результат, вам так не здається? Отже: убита молода жінка. Сексуального насильства не було. Скоморох ударив її по голові, оглушив, зв'язав і з каменем на шиї кинув у воду. Що робив раніше — невідомо. Ніяких незвичайних предметів на місці злочину не виявлено.