Читать «Війна світів. Невидимець (збірник)» онлайн - страница 154

Раптом щось сильно штовхнуло його. Штовхнуло ніщо!

Чиїсь пальці схопили полковника за горло, чиєсь коліно вперлося в живіт…

На Едея наче навалився якийсь тягар, і полковник покотився сходами. Потім невидима нога наступила йому на шию.

Потім чиїсь босі ноги промчали донизу…

Полковник чув, як у передпокої скрикнули й побігли полісмени і як, зачиняючись, грюкнули парадні двері.

Полковник сів і здивовано озирався на всі боки.

Кемп, похитуючись, спускався сходами. Він був скуйовджений, весь у пилюці. Щока була біла від удару, з губи текла кров, а в руках він тримав червоний халат та речі Невидимця.

– Господи милосердний! – вигукнув Кемп. – Він утік!

Розділ XXV

Полювання на Невидимця

Кемп говорив так нерозбірливо, що полковник нічого не розумів. Вони стояли на сходовому майданчику, Кемп досі тримав у руках одяг Невидимця.

Він говорив дуже квапливо, але Едей нарешті починав розуміти.

– Він божевільний, – промовив Кемп. – Він егоїст. Він думає тільки про себе, свої вигоди та свою безпеку. Він казав мені такі страшні речі… Він калічив людей. І він наміряється вбивати, якщо йому це буде дозволено. Він викличе справжню паніку. Ніщо не може його стримати. Він втік, він на волі, і він дуже злий.

– Його необхідно спіймати, – сказав Едей.

– Як? – скрикнув Кемп.

Раптом у його голові блискавично виникла безліч різноманітних планів.

– Ви повинні почати відразу ж. Ви повинні поставити на ноги всіх, ви повинні не випустити його звідси. На волі, невидимий, він зможе пройти скрізь і скрізь вбиватиме, калічитиме людей. Він мріє про царство терору! Царство терору, розумієте, Едей? Ви повинні встановити нагляд за поїздами, шляхами, пароплавами. Вам повинен допомагати гарнізон. Телеграфуйте, щоб вам прислали допомогу. Єдине, що може затримати його тут, – це надія знайти нотатки, книги, які для нього дуже важливі. Я розповім вам про це. У поліції сидить такий собі Марвел…

– Знаю, знаю, – перебив Едей. – Про книги знаю теж. Але бродяга…

– Так, бродяга каже, що в нього книг нема. А Невидимець упевнений, що вони в Марвела. Не давайте Невидимцеві ні їсти, ні спати. Будинки мають бути замкнуті. Їжу треба охороняти й замикати. Всю їжу – щоб йому довелося красти її! Вся округа повинна його пильнувати… Вся округа повинна його ловити і впіймати! О, якби Господь послав нам дощі й холодні ночі! Едею, Невидимець небезпечний, він принесе нещастя. Страшно подумати, що станеться, коли його не впіймають і не знешкодять.

– Саме так і потрібно чинити, – відповів полковник. – Я зараз же піду й почну все організовувати. А чому б і вам не піти? Ходімо, Кемпе. Ми влаштуємо нараду, запросимо Гопса, залізничне начальство. Не можна гаяти жодної хвилини! Ходімо, і дорогою ви розповісте мені все. А що нам іще робити? Та киньте ви вже цей халат!

За мить вони спускалися сходами. Полковник Едей ішов попереду.

Парадні двері були відчинені, біля них стояло двоє полісменів. Вони досі вдивлялися в порожнечу.