Читать «Війна і мир 3-4» онлайн - страница 487
Лев Толстой
180
благодать.
181
у довгому вбранні,
182
Гріх прощенний чи гріх смертний?
183
Охоронець совісті
184
— Розглянемо справу, графине,
185
— Елен, мені треба тобі дещо сказати. Я прочув про деякі наміри щодо... ти знаєш. Так ось, люба дитино моя, ти знаєш, що серце батька твого радіє з того, що ти... Ти стільки терпіла... Але, любе дитя... Роби, як велить тобі серце. Ось уся моя порада.
186
у малому комітеті
187
— Слухайте, Білібін: скажіть мені, як ви сказали б сестрі, що мені робити? Котрого з двох?
188
— Ви мене не захопите зненацька, ви знаєте. Як справжній друг, я довго Обдумував вашу справу. Бачите: коли вийти за принца, то ви назавжди втрачаєте можливість бути дружиною другого, і до того ж двір буде незадоволений. (Ви знаєте, тут же замішана родинність.) А коли вийти за старого графа, то ви ощасливите його останні дні, і потім... для принца вже не буде принизливо одружитися з вдовою вельможі.
189
— От справжній друг! Але ж я люблю і того і цього і не хотіла б завдати прикрості нікому. Для щастя обох я ладна пожертвувати життям,
190
«Молодець жінка! Ось що називається руба поставити питання. Вона хотіла б бути дружиною всіх трьох разом».
191
— Ах! Він мене так любить! Він на все для мене згоден.
192
слівце,
193
— Навіть і на розлуку,
194
195
— Ой, матусю, як ви не розумієте, що святий отець, який має владу відпущень...
196
— Ні, скажіть йому, що я не хочу його бачити, що я лютую на нього, бо він не дотримав слова. — Графине, є милосердя для всякого гріха,
197
«Отже молю бога, щоб були ви, мій друже, під святим і сильним його покровом. Ваш друг Єлена».
198
преславні подвиги!
199
Між нами, дорогий мій,
200
Мені, шановний, усе добре відомо,
201
— Так і є,
202
— Ми напередодні загального лиха, і мені ніколи бути люб’язним з усіма, з ким у мене є справи. — Отже, шановний, що ви робитимете, ви особисто?
203
— Та нічого,
204
— Дружня порада. Виїжджайте якнайшвидше, ось що я вам скажу. Блаженний, хто вміє слухатись!
205
святих отців Товариства Ісусового?
206
гобелени
207
дорога моя,
208
— Це азіатське місто з незчисленними церквами, Москва, свята їх Москва! Ось, нарешті, це славнозвісне місто! Пора,
209
«Місто, захоплене ворогом, схоже на дівчину, що втратила невинність»,
210
царів.
211
Але я завжди ладен виявити милосердя до переможених.
212
— Приведіть бояр,
213
зібрання в палаці царів,
214
мою любу, ніжну, бідолашну матір,
215
Заклад, присвячений моїй любій матері. Дім моєї матері,
216
смішним,
217
— Одначе, треба сказати йому...
218
— Але ж, панове...
219
— Але ж це неможливо...
220
«Москва пуста. Яка неймовірна подія!»
221
Не вдалася розв’язка театральної вистави.