Читать «Війна і мир 3-4» онлайн - страница 484

Лев Толстой

на це дитя Дону

81

«Тільки-но Наполеонів перекладач сказав це козакові, як козак, охоплений якимсь остовпінням, не вимовив більш жодного слова і їхав далі, не спускаючи очей з завойовника, ім’я якого дійшло до нього через східні степи. Уся його балакучість враз зникла й замінилась наївним і мовчазним почуттям захоплення. Наполеон, нагородивши козака, наказав дати йому волю, як птахові, якого повертають його рідним полям».

82

птах, повернутий рідним полям

83

люба Марі,

84

Мамзель Бур’єн шанобливо прийматиме його в Богучарові.

85

«Рицарі Лебедя»,

86

мадам де Жанліс,

87

Усе приходить вчасно для того, хто вміє чекати.

88

цим вухом не чують, — ось що погано.

89

У сумніві, дорогий мій, утримуйся,

90

«Увійдіть самі в себе і в цей човен і подбайте, щоб цей човен не став для вас човном Харона».

91

смішний,

92

злоязиким?

93

«мій рицар»

94

Коли...

95

глузливий

96

кволий.

97

мадам Сюза.

98

це вся Москва знає. Далебі, ви мене дивуєте

99

Що знає вся Москва?

100

Ця мила Віра!

101

— Ні, добродійко,

102

— Хто просить пробачення, той обвинувачує себе,

103

трошечки закохана в молодика.

104

«Тільки-но Леппіх буде готовий, підберіть екіпаж для його човна з вірних і розумних людей і пошліть кур’єра до генерала Кутузова, щоб попередити його. Я повідомив його про це. Вмовте, будь ласка, Леппіха, щоб він добре звернув увагу на те місце, де він спуститься вперше, щоб не помилитися і не попасти до рук ворога. Конче треба, щоб він погоджував свої порухи з порухами головнокомандуючого».

105

Я вас вгощатиму табором.

106

між нами,

107

вид укріплення.

108

— А, хай йому чорт!

109

— Ну, то ти більше знаєш, ніж будь-хто,

110

— Треба, щоб війну було перенесено у простір. Для цього погляду я не можу знайти достатньої похвали,

111

— О, безумовно; мета полягає в тому, щоб послабити ворога, отже не можна зважати на втрати окремих осіб. — Безумовно,

112

перенести у простір,

113

А в просторі ж

114

п. де-Боссе

115

Фабв’є

116

Ну ще, ну міцніше...

117

— Нема полонених. Вони змушують винищувати себе. Тим гірше для російської армії. Ну ще, ну міцніше...

118

— Добре! Нехай увійде де-Боссе, і Фабв’е теж,

119

— Слухаю, государю,

120

— До побачення,

121

— Государю, увесь Париж жалкує, що ви відсутні,

122

— Дуже жалкую, що змусив вас проїхатися так далеко,

123

— Я чекав не менше того, як застати вас, государю, біля воріт Москви,

124

— Римський король,

125

— Чудесно!

126

— Хай живе Імператорі Хай живе римський король!

127

— Короткий і енергійний!

128

— Під Москвою!

129

— Ви занадто добрі, ваша величність,

130

Бородіном

131

все це зробиться ретельно і методично,

132

і вигляд світу змінився б.

133

вино відкорковане і треба його випити,