Читать «Війна і мир 3-4» онлайн - страница 482
Лев Толстой
3
проливати чи не проливати кров своїх народів
4
государю брате мій
5
Москва, священне місто,
6
Хай живе імператор!
7
Імператор? О! як він сам візьметься, діло закипить. Тепер походимо! Їй-богу... Он він... Ура, імператор! Так ось вони, азіатські степи... Одначе паскудна країна. До побачення, Боше. Я тобі залишу кращий палац у Москві. Якщо мене зроблять губернатором Індії, я тебе зроблю міністром Кашміру... Ура! Он він! Бачиш його? Я його двічі, як тебе, бачив. Маленький капрал... Я бачив, як він начепив хреста одному з стариків... Ура, імператор!..
8
Кого хоче погубити — позбавить розуму.
9
Государю брате мій! Вчора дійшло до мене, що, незважаючи на прямодушність, з якою дотримувався я своїх зобов’язань щодо вашої імператорської величності, війська ваші перейшли російські кордони, і лише тепер одержав з Петербурга ноту, якою граф Лорістон сповіщає мене, з приводу цього вторгнення, що ваша величність вважаєте себе в неприязних стосунках зі мною з того часу, як князь Куракін зажадав свої паспорти. Причини, якими герцог Бассано обгрунтовував свою відмову видати ці паспорти, ніколи не могли б змусити мене припускати, щоб вчинок мого посла став приводом до нападу. І насправді, він не мав на те від мене повеління, як заявив він сам; і тільки-но я взнав про це, то негайно висловив своє незадоволення князеві Куракіну, звелівши йому виконувати, як і раніш, доручені йому обов’язки. Якщо ваша величність не схильні проливати кров наших підданих через таке непорозуміння і якщо ви згодні вивести свої війська з російських володінь, то я залишу поза увагою все, що сталося, і угода між нами буде можливою. В противному разі, я буду змушений відбивати напад, який нічим не був викликаний з мого боку. Ваша величність ще маєте можливість звільнити людство від лиха нової війни,
10
Король неаполітанський.
11
Хай живе король!
12
Нещасні, вони не знають, що я їх завтра покидаю!
13
Я вас зробив королем, щоб ви царювали не по-своєму, а по-моєму,
14
— Бальмашев, дуже приємно познайомитися з вами, генерале,
15
— Ну, що ж, генерале, справа, здається, йде до війни,
16
— Государ, імператор російський не бажає її, як ваша величність зводите бачити,
17
ваша величність,
18
королівське звання має свої обов’язки:
19
— Ах, дорогий генерале, я бажаю від усієї душі, щоб імператори покінчили справу між собою і щоб війна, почата проти моєї волі, закінчилась якнайшвидше,
20
— Я вас не затримую більш, генерале; бажаю успіху вашому посольству,
21
— Дайте мені його, я надішлю імператорові.
22
граф Тюрен,
23
— Ваша величність! Імператор, государ мій,
24
Тремтіння моєї лівої литки є велика ознака,
25
— Усім цим він завдячував би моїй дружбі. О, яким прекрасним царюванням
26
Государ повинен перебувати при армії лише в тому разі, коли він полководець,
