Читать «Війна і мир 1-2» онлайн - страница 478
Лев Толстой
249
промеморійку,
250
— Ви бачите нещасного Мака,
251
— Боже, який наївний!
252
Сорок тисяч чоловік загинуло, і союзну нам армію знищено, а ви можете при цьому жартувати. Це прощенно нікчемному хлопчиськові, як ось цей добродій, якого ви зробили своїм другом, але не вам, не вам.
253
Доброго ранку, доброго ранку!
254
— Вже за роботою!
255
— Хай живуть австрійці! Хай живуть росіяни! Ура Імператор Олександр!
256
— І хай живе увесь світ!
257
ваше високоблагородіє,
258
відгуки Білібіна розходились по віденських вітальнях,
259
— Вони прийняли мене з цією звісткою, як приймають собаку на кегельний кон.
260
— Проте, мій дорогий, при всій моїй пошані до «православного російського воїнства», я гадаю, що перемога ваша не з найблискучіших.
261
зарок непереможності
262
Бачите:
263
Все це чудово,
264
один ерцгерцог вартий другого,
265
нібито ви нам сказали:
266
Це як навмисно, як навмисно.
267
Принц Мюрат і все інше…
268
укріплення,
269
перестрілка під Дюренштейном,
270
словечок,
271
то Австрію примусять,
272
Кампо Форміо.
273
Буонапарте?
274
слівце.
275
треба його звільнити від
276
просто Бонапарт.
277
кажуть, православне жорстоко грабує,
278
заради чудових очей
279
між нами, дорогий мій,
280
— Живі будемо, побачимо,
281
— Ну-бо, ну-бо,
282
— Жінка — подруга мужчини,
283
— Берлінський кабінет не може висловити своєї думки про союз, не висловлюючи… як і у своїй останній ноті… ви розумієте, ви розумієте… а втім, якщо його величність імператор не змінить суті нашого союзу…
284
— Стривайте, я не закінчив… Я думаю, що втручання буде тривкіше, ніж невтручання… І… Неможливо вважати справу закінченою неприйняттям нашої депеші від 28 листопада… Ось чим усе це закінчиться.
285
— Демосфен, я впізнаю тебе по камінцю, якого ти ховаєш у своїх золотих вустах!
286
у цій огидній моравській дірі,
287
Треба його почастувати Брюнном.
288
— Ах, ваше сіятельство! Ми вирушаємо ще далі. Лиходій уже знову за нами по п'ятах!
289
— Ні, ні, погодьтеся, що це чарівно, ця історія з Таборським мостом. Вони перейшли його без опору.
290
мостове укріплення
291
що він бачить лише їх вогонь і забуває про свій, про той, який він зобов'язаний був відкрити проти ворога.
