Читать «В серце Небесних гір» онлайн - страница 69

У тривожному сні проходить решта ночі. А вранці на базі вже кипить робота. Ми готуємося до штурму Володаря неба.

До Хан-Тенгрі виходимо групами. Першою йде група Шиманського. На в'ючних конях вона везе бамбукові жердини з прапорцями. Завдання групи — намітити по льодовику Інильчек трасу до Хан-Тенгрі для кінного транспорту і встановити по всій трасі пізнавальні віхи — жердини з червоними прапорцями.

Слідом за першою йде друга група на чолі з Васею Головком. Орієнтуючись по розставлених віхах, вона повинна прокласти дорогу до південного схилу Хан-Тенгрі. Учасникам цієї групи доведеться розчищати шлях на моренах від нестійких і гострих каменів, прорубувати на крутих крижаних схилах широкі стежки, засипати моренним щебенем слизькі місця, оголити засипані снігом тріщини. З другою групою відправляємо і табірне майно, продукти, фураж.

У чотирьох місцях — біля озера, на середній морені проти льодовика Комсомолець, проти льодовика Зірочка і на морені біля підніжжя Хан-Тенгрі — будуть нап'яті палатки з запасами фуражу, продуктів і інвентаря для дослідницьких робіт.

Дві високогірні палатки збираємося встановити на західному схилі Хан-Тенгрі: одну — на сніговому плечі, який добре видно з льодовика Інильчек; другу — на тому ж схилі на висоті 6200–6300 метрів. Нелегке завдання! Але його охоче взялися виконати Шиманський, Цауберер і Головко з носіями. Для цих висотних пристановищ відправляємо окремий в'юк з палатками, альпіністським спорядженням, запасом сухого спирту, консервованих продуктів і теплого одягу.

Третя група — Демченко, Гаєвський, Тарасенко, Кюн і кілька носіїв, — яка буде досліджувати льодовик і наносити всю цю труднодоступну ділянку на карту, виходить до кінця язика льодовика Інильчек ставити мітку. Так завжди роблять гляціологи — дослідники льодовиків. На мітці позначається засічка, дата заміру і прізвища тих, хто робив вимірювання. Через рік нові проміри визначать, наступає чи відступає льодовик і на яку відстань.

Останньою йде наша трійка — я, Тюрін і носій Беше. В долині залишаються Коновалов і Барков — тут вони будуть проводити геологічні роботи, — а ми вирушаємо доганяти групи, які вже вийшли на льодовик. Увечері ми вже на Зеленій поляні. Це перша наша база. Стоїть палатка, в ній — запас сухих дров. Тут товариші повинні були залишити для нас свої повідомлення. Шукаємо.

— Є пошта! — вигукує раптом Беше. Він перший побачив на камені під консервною банкою притиснутий сланцьовою плиткою клаптик паперу.

Виймаємо кілька папірців. Верхній — записка групи Суходольського.

— «Група Центральної ради ТПТ, — читає Тюрін — під'ївши кашки і перебуваючи в благодушному настрої, шле привіт товаришам українцям, вибачається за деяке знищення їх дров і від чистого серця бажає благополучного шляху».