Читать «Бар"єр несумісності» онлайн - страница 164

До кухні зайшла дівчина — Костюк бачив її в своєму домі вперше: невеличка на зріст, років сімнадцяти, білява, дуже білява, мабуть, фарбована, по-дитячому припухлі губи, білий гольф і картата міні-спідничка з темно-червоної шотландки.

— Пробачте, — здивовано сказала вона. — Як ви сюди потрапили?

— Через кватирку, — сказав Костюк, збовтуючи кефір.

— А… — сказала дівчина, з цікавістю оглядаючи Костюка. — Ви — батько Сергія. Я багато про вас чула.

Він здер із пляшки фольгову накривачку. Став пити кефір просто з пляшки.

— Можна, я сяду?

— Угу.

Вона вмостилась на підвіконні. На ногах у неї були лаковані туфлі на низькому масивному каблуці. «Промочить ноги й застудиться, — подумав Костюк. — Потім — ревматизм, потім — операція на серці».

— Сигарети у вас є? — спитала дівчина.

— Є.

— Можна?

— Ти куриш? — спитав Костюк.

— Курити шкідливо для здоров'я. Нікотин, що міститься в одній сигареті, вбиває 250 коней. Курці частіше хворіють на рак легенів. Школярі, будьте ввічливими. Поважайте вчителів. Вчителі ніколи не помиляються. Переходьте вулицю на перехрестях. Пийте томатний сік. Зберігайте гроші в ощадкасі. Двічі два — чотири.

Вона говорила це з байдужим виразом обличчя, монотонно, наче раз і назавжди завчений урок.

— Здорово, — сказав Костюк. — Ну й пам'ять у тебе. Тебе як звуть?

— Люда.

Костюк дав їй сигарету, запалив сірника. Вона глибоко затяглась.

— Навіщо ти куриш?

— Будете перевиховувати?

Вона знову сіла на підвіконня. Попіл із сигарети струшувала в горнець із кактусом.

— Чому ж… — Костюк стукав зосереджено долонею по пляшці. — Це твоє діло. Якщо палитимеш регулярно, в двадцять п'ять років у тебе буде сіре обличчя. І поганий запах із рота. Тебе влаштовує це?

— Мене ніщо не влаштовує, — різко сказало дівчисько. «Чи вона не п'яна часом, — подумав Костюк. — Та ні, начебто твереза». — Мене не влаштовує моя мамочка, яка купує кришталь, килими й золото, а потім вчить мене ощадності. Мене не влаштовує мій татечко, який увечері слухає Бі-Бі-Сі, а потім пише ідейну передову статтю в свою газету. Мене не влаштовує ваш дорогий син Сергійко. Спочатку він виступає на диспуті про дружбу й цитує Герцена, а потім намагається мене поцілувати.

— Ну й що? — зацікавився Костюк. — Це йому вдалось?

— Нікому це не вдалось, — відрізало дівчисько. — Не час для поцілунків.

— Ого. Ти, бачу, дівчина радикальних поглядів. Ким ти хочеш бути?

— Революціонеркою. Мій ідеал — Софія Перовська. Ви бачили фільм про неї? Там дві ролі грає Стржельчик… І ще мій герой — Ернесто Че Гевара. А не ці барахольники, які танцюють шейк і тріплються про шмотки та дівчат,

— Це цікаво.

Костюк поставив пляшку в раковину, налив туди теплої води. Потім прибрав хліб і змів кришки зі столу.