Читать «Бандерівка» онлайн - страница 49

— Щоб мітинг дійсно вийшов мирним, потрібні плакати типу «Стоп війні!» або «Росіяни, не йдіть на війну проти братів».

— Та хоч небесні ліхтарики з написом «За мирне небо!» запустимо! Боре, ти з нами?

— Звичайно!

* * *

З акцією біля Російського посольства в Києві їх випередили. 14 червня десятки розлючених українців закидали будівлю зеленкою і яйцями. Під звуки українського гімну перевернули припарковані навколо посольства автомобілі, зірвали російський прапор і обписали стіни матами. Назвали Путіна Гітлером і намалювали на воротах свастики, бажаючи сказати тим самим, що це посольство фашистської Росії. Цю свастику тут же показали в російських ЗМІ з коментарями "Українські фашисти напали на будівлю посольства РФ". Агресія киян тут же була спрямована проти них. Акцію засудило більшість країн.

Приводом для погромів стали військові дії на сході країни. Луганська та Донецька області, очолювані російським військовим, офіцером ФСБ Гіркіним, захотіли відокремитися від України. Напередодні, в ніч з 13 на 14 червня, на цій території ополченцями було збито літак з сорока дев'ятьма українськими десантниками. Усі загинули. Протистояння перейшло у відкритий збройний конфлікт, який розпалювався і підживлювався великим могутнім сусідом — Росією. Українці, які вічно сміялися, які не падали духом під час Євромайдану, котрі хохотали від душі при заявах Януковича з Ростова-на-Дону, що він живий і легітимний, які без єдиного пострілу віддали Крим, тепер міцно стиснули губи і ощерились. Вони почорніли від горя, заросли щетиною і злістю в очах. На сході йшла справжня війна, і вбитих було вже набагато більше сотні.

Як таке могло статися? Країна розвалилася на очах за кілька місяців.

— Розумієш, Захід і Схід України мають різну історію. Західні регіони аж до двадцятого століття входили до складу Австро-Угорської імперії, а східні — до складу Російської. Ось вони досі і тягнуть країну в різні сторони.

Двополярна Україна 2014-го зробила світ знову двополярним...

Головне, щоб вона не стала Польщею 39-го...

Кухонні розмови про політику значно помолодшали. В офісах, у транспорті, у кафе, в Інтернеті — всі стали політологами і військовими експертами. Показували і пояснювали один одному, прогнозували, сперечалися. Україна раділа статтям про швидке падіння путінської влади, про санкції проти Росії, відстежувала кожне слово підтримки від голлівудських зірок. Може, хтось допоможе? Може, хтось зупинить Сусіда і дасть Україні перепочити, зібратися з силами і налагодити життя у себе вдома самостійно? Самотужки розібратися з рідними українськими ополченцями-сепаратистами, без «допомоги» і нацьковувань російського брата. Адже ми «незалежні»! Ми мріяли про незалежність з часів Володимира Мономаха! А тепер на двадцять третьому році життя нас знову просять забути про свою свободу...

Богдана повернулася з роботи пізно. Її проект з модою давно вже закрився, як і більшість розважальних програм на каналі. З ранку до вечора йшли новини і політичні дискусії. Тепер вона готувала репортажі про простих людей різних професій, їхнє життя і думки. Познайомилася з батьком сімох дітей, який безкоштовно перекладав новини для Європи і США; з ковалем, який у вільний час виробляв прикраси для своєї дружини. Лікар показував їй свої малюнки аквареллю, токар читав власні вірші. І всі вони говорили одне: «Ми хочемо жити в мирній країні!».